Перепідготовка робітників – це професійно-технічне навчання, спрямоване на опанування іншої професії робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

На перепідготовку робітників нині припадає більша частина тих, хто проходить на виробництві навчання за новими професіями.

В умовах запровадження інновацій, появи нових і відмирання старих професій у результаті зміни структури персоналу значення перепідготовки робітників на виробництві буде підвищуватися, а первинної підготовки – поступово зменшуватися. Первинна підготовка кадрів мас відбуватися переважно у професійно- технічних навчальних закладах.

Перепідготовка робітників на підприємстві здійснюється в таких випадках:

• для навчання робітників, які вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням, реорганізацією організації тощо;
• для розширення їхнього професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці;
• за потреби змінити професію у зв’язку з відсутністю на ринку праці роботи, що відповідає професії робітника;
• у разі втрати в робітника здатності виконувати роботу за попередньою своєю професією.

Перепідготовка робітників, як і первинна їх підготовка, проводиться на виробництві у формі курсового та індивідуального навчання персоналу. Розроблення та затвердження навчальних планів і програм для перепідготовки робітників здійснюється підприємством на основі типових навчальних планів і програм для підготовки робітників за відповідними професіями. При цьому допускається скорочення до 50 % навчальних програм за рахунок виключення матеріалу, вивченого раніше, з урахуванням фактичного рівня знань, навичок і вмінь робітників, які навчаються. Перепідготовка робітників завершується кваліфікаційною атестацією.

Особи з вищою освітою, які з певних причин опановують на виробництві робітничі професії, проходять перепідготовку на загальних підставах.

Одним з перспективних напрямів підвищення ефективності перепідготовки робітників є запровадження модульної системи професійного навчання. Ця система передбачає максимальне врахування рівня індивідуальної підготовки дорослого громадянина, його вікових, психофізіологічних особливостей та досвіду практичної роботи.

Чинні навчальні програми зазвичай недостатньо враховують специфіку підготовки, соціально-економічні, психологічні та вікові особливості дорослого населення. Навчання молоді на виробництві розраховано здебільшого на підготовку випускників шкіл. За таких умов навчання починається з нульового рівня професійних знань. Водночас підготовка за традиційною системою дорослого працівника, який має великий досвід практичної роботи, негативно позначається на сприйнятті ним навчального матеріалу з нової професії.