Про необхідність удосконалення чинного законодавства України, яке регулює господарську діяльність, неодноразово вказували науковці (наприклад, [30; 31; 33; 238–240]. Не є виключенням і правове регулювання господарсько-торговельної діяльності.

Аналіз наукової літератури, чинного законодавства України, судової практики та досвіду зарубіжних країн щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності продемонстрував наявність проблем, що потребують вирішення шляхом удосконалення чинного законодавства України, яке регулює господарсько-торговельну діяльність.

Загалом можна виокремити такі напрями вдосконалення чинного законодавства України щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності.

По-перше.  Прийняття єдиного спеціального законодавчого акта щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності, в якому відобразити специфіку   державного регулювання та порядок здійснення господарсько-торговельної діяльності [241].

Про необхідність розробки й ухвалення спеціального закону про торгівлю неодноразово зазначалося в літературі. Навіть було розроблено та подано до Верховної Ради України проект Закону України «Про внутрішню торгівлю». Однак  цей закон не було ухвалено.  І на виконання Плану заходів щодо реалізації Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 рр. з метою вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює торговельну діяльність, було підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання внутрішньої торгівлі». Цей проект закону дійсно було розроблено та направлено до Верховної Ради України, але він наразі також не прийнятий. До того ж у ньому втрачено майже всі нововведення проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю», тому його ухвалення ніяким чином не врегулює господарсько-торговельну діяльність на сучасному світовому рівні.

Як зазначається в Пояснювальній записці до проекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання внутрішньої торгівлі», метою Закону є врегулювання проблемних питань, які виникають при здійсненні торговельної та торговельно-виробничої діяльності. Цей проект було спрямовано на вирішення питань:

– врегулювання взаємовідносин між товаропостачальниками та суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі;

– планування розміщення об’єктів торгівлі та їх обліку;

– розвитку малого та середнього підприємництва;

– посилення відповідальності за порушення правил торгівлі та торгівлю у невстановлених місцях;

– упорядкування дистанційної торгівлі;

– заборони продажу алкогольних напоїв на розлив поза закладами ресторанного господарства;

– підтримки роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у спеціалізованих місцях торгівлі.

Однак у даному проекті закону йдеться про внесення змін до: Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно відповідальності  за порушення правил торгівлі та надання послуг і за торгівлю «з рук» у невстановлених місцях; Податкового кодексу України щодо звітності суб’єктів торговельної діяльності; Закону України «Про захист прав споживачів» щодо встановлення вимоги про наявність офісного приміщення; Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» стосовно вимог до продавців алкогольних напоїв та тютюнових виробів та деяких інших законів відносно розміщення торговельних підприємств. Щодо основних засад порядку здійснення господарсько-торговельної діяльності, то проект закону цих питань майже не торкається.

Через незрозумілі причини Проект Закону України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання внутрішньої торгівлі» пропонує внесення змін до ЦК України щодо регламентації договору поставки продовольчих товарів. Як відомо, договір поставки є суто господарським договором, що укладається лише між суб’єктами господарювання в процесі здійснення господарської діяльності, а детальну регламентацію договору поставки встановлює ГК України. Регламентація договору поставки ЦК України є дуже вузькою та такою, що охоплює лише визначення та ніяким чином не регламентує сутнісні характеристики цього договору. Більш того, як відомо, наразі більшість договорів, які укладаються суб’єктами господарсько-торговельної діяльності щодо отримання товарів (продукції), – це договори купівлі-продажу. Тому намагання врегулювати якимось чином відносини у сфері господарсько-торговельної діяльності шляхом внесення змін до ст. 712 ЦК України є безперспективними.

Отже, наразі  залишається невирішеним великий перелік питань щодо вдосконалення регламентації господарсько-торговельної діяльності, зокрема, питання державного регулювання торговельної діяльності. Аналіз досвіду розвинутих європейський країн (розділ 2) свідчить, що державне регулювання економіки в цілому та господарсько-торговельної діяльності як її складової є обов’язковим та наразі  все більш затребуваним у більшості країн у всьому світі.

Забезпечення процесу просування товарів від виробників до кінцевих споживачів потребує від держави сприяння у створенні торгової інфраструктури та публічно-правового регулювання комерційних відносин [242, с. 29]. Для вирішення проблем щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності, відображених у попередніх розділах дисертації, необхідне прийняття єдиного спеціального законодавчого акта, в якому мають бути визначені засади здійснення господарсько-торговельної діяльності в нашій країні та методи державного регулювання торгівлі, до яких належать: встановлення вимог до організації та здійснення торговельної діяльності; антимонопольне регулювання; інформаційне забезпечення; державний контроль (нагляд) та муніципальний контроль у зазначеній сфері; вимоги до порядку укладання та виконання договорів та ін.

Державне регулювання торговельної діяльності має бути спрямоване на: створення прозорого та передбачуваного порядку здійснення торговельної діяльності, де були б відсутні будь-які вільні вимоги місцевої влади, а також усунення зайвих адміністративних бар’єрів у торгівлі; виведення регулювання цін на продовольчі та інші товари першої необхідності з рівня підзаконних актів до рівня закону; встановлення додаткових антимонопольних обмежень для великих суб’єктів господарсько-торговельної діяльності та додаткових обмежувальних вимог у договірній практиці.

Однак і саморегулювання у сфері торговельної діяльності має своє підґрунтя та особливості, тому заслуговує на увагу та може бути використано для регламентації діяльності вітчизняних суб’єктів господарсько-торговельної діяльності.

Саморегулювання у сфері торговельної діяльності являє собою самостійну та ініціативну діяльність, яку здійснюють професійні учасники товарного ринку та змістом якої є розробка і встановлення стандартів, правил здійснення торговельної та торгово-посередницької діяльності, а також контроль за дотриманням вимог вказаних стандартів і правил [243, с. 44].

Прикладом такого саморегулювання у сфері торговельної діяльності може служити Кодекс добросовісних практик торговельних мереж у відносинах із постачальниками продуктів харчування від 17 червня 2009 р. розроблений Асоціацією компаній роздрібної торгівлі. Безперечно, такий Кодекс має декларативний характер, адже він є зводом ненормативних правил (стандартів), що застосовуються як ділові звичаї у переддоговірних та договірних відносинах з метою вироблення стабільної та ефективної співпраці торговельних мереж і постачальників для забезпечення споживачів високоякісними продуктами харчування за справедливими цінами з дотриманням правил конкурентної поведінки на оптовому та роздрібному товарних ринках.

Однак слід ураховувати, що, по-перше, практика розробки та застосування певних кодексів добросовісних практик є характерною для розвинутих західних країн, до чого доведеться звикати вітчизняним суб’єктам господарювання у зв’язку із вступом у торговельний простір ЄС; по-друге, саме зазначений кодекс став підґрунтям для розробки та прийняття в подальшому закону, який увібрав у себе багато положень цього кодексу та став основою для розробки більш нового та сучасного «Кодексу добросовісних практик взаємин між торговельними мережами та постачальниками споживчих товарів» [244], що відповідає світовим тенденціям.

Важливе значення ділових звичаїв у міжнародній співпраці та судовій практиці загальновідоме, тому розвиток українського законодавства в цьому напрямі відповідатиме сучасним світовим тенденціям та певною мірою прилаштовуватиме вітчизняних виробників і постачальників до умов роботи на світовому рівні.

Отже, безперечно, саморегулівні організації в будь-якій сфері, у тому числі у сфері господарсько-торговельної діяльності, – явище дуже позитивне. Проте такі організації не можуть замінити державного регулювання порядку здійснення господарсько-торговельної діяльності, тож обидва ці напрями мають розвиватися паралельно.

У зв’язку з вищезазначеним у законодавчому акті щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності слід передбачити право суб’єкта господарсько-торговельної діяльності на створення саморегулівних організацій у сфері господарсько-торговельної діяльності та визначити їх права, зокрема, стосовно вироблення Кодексів добросовісних практик у сфері здійснення господарсько-торговельної діяльності з можливістю надання обов’язкового характеру шляхом посилання на них у договорі.

Загалом у даний час назріла необхідність  ухвалення Закону України «Про торгівлю», де необхідно  визначити:

1. методи та напрями державного регулювання господарсько-торговельної діяльності;

б) поняття новітніх суб’єктів і форм господарсько-торговельної діяльності,  що наразі існують в Україні;

в) порядок створення і повноваження саморегулівних організацій;

г) особливості утворення великих торговельних об’єктів і детальну регламентацію порядку укладання договорів поставки, а саме: встановлення вимоги щодо оприлюднення умов відбору постачальників, вироблення механізму швидкого вирішення переддоговірних спорів стосовно укладання договорів поставки (зокрема шляхом законодавчого закріплення обов’язковості висування вимог до постачальників у письмовій формі та встановлення персональної відповідальності менеджерів великого торговельного підприємства за ведення перемовин із постачальниками продукції);

д) інші питання організації та здійснення торговельної діяльності.

По-друге. Узгодження норм Господарського і Цивільного кодексів України щодо окремих договорів, які опосередковують господарсько-торговельну діяльність з урахуванням пріоритету норм Господарського кодексу.

Норми Господарського і Цивільного кодексів України, які регулюють господарсько-торговельні відносини, мають неузгодженості та протиріччя,  що детально було проаналізовано в другому розділі дисертаційної роботи. Тому одним із напрямів удосконалення господарсько-торговельної діяльності є узгодження норм Господарського та Цивільного кодексів України щодо окремих договорів, які регулюють даний вид діяльності з урахуванням пріоритету норм Господарського кодексу [245].

По-третє. Розробка спеціальних норм права, які регулюють діяльність окремих учасників господарсько-торговельних відносин, а саме: торгових домів, рітейлерів (торговельних мереж), дистриб’юторів, інтернет-магазинів та ін. з урахуванням сучасного розвитку економіки в Україні.

Сьогодні серед учасників торговельних відносин важливе місце посідають торговельні організації, які вже існують в Україні, відповідають сучасним тенденціям розвитку господарсько-торговельної діяльності у світі та спеціальна регламентація діяльності яких наразі недостатня або загалом відсутня. Більшість загальних норм права не в змозі регламентувати діяльність  таких сучасних  суб’єктів господарсько-торговельної діяльності, як торговий дім, інтернет-магазин, дистриб’ютор, рітейлер.

Торговий дім – досить ефективна структура. Це багатопрофільні фірми або компанії, які є асоціаціями торговельних, виробничих підприємств, банків і бірж, аукціонів, рекламних і маркетингових компаній та посередницьких установ, що входять до асоціації на добровільній основі для здійснення діяльності як у власній країні, так і за її межами [246, с. 102].

У великих розвинутих країнах торгові доми – це великі об’єднання торговельних, страхових, банківських, біржових та інших фірм, що здійснюють господарсько-торговельну діяльність як у межах своєї країни, так і просуваючи вітчизняні товари на міжнародному ринку. Сутність діяльності торгового дому полягає в укладанні та виконанні господарських договорів, спрямованих на здійснення господарсько-торговельної діяльності.

Для України створення торгових домів як спеціальних суб’єктів господарсько-торговельної діяльності досить актуальним на сучасному етапі у світлі вступу до Євросоюзу та необхідності освоєння європейських ринків збуту.

В Україні торгові доми ще не набули великого розповсюдження. Одна з причин цього полягає у відсутності спеціального законодавчого врегулювання господарської діяльності торгового дому. На сьогодні не існує поняття торгового дому як суб’єкта господарсько-торговельної діяльності та порядку здійснення господарсько-торговельної діяльності торговими домами.

Безперечно, до регламентації діяльності торгового дому мають застосовуватися загальні положення ГК України щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності, однак ці норми права не відображають специфіки даних суб’єктів, тому законодавче закріплення поняття торгового дому та особливостей господарсько-торговельної діяльності сприятимуть їх розвитку.

Основними договорами, що укладаються торговими домами при здійсненні господарської діяльності, будуть саме господарські договори, зокрема договори поставки, купівлі-продажу та дистриб’юторські.

Укладаючи дистриб’юторські договори, торговий дім або інша юридична особа стає дистриб’ютором певної торговельної марки та здійснює постачання і просування продукції до суб’єктів оптової та роздрібної торговельної діяльності, які у свою чергу, займаються продажем зазначеної продукції кінцевому споживачу.

Регламентація діяльності дистриб’юторів також наразі потребує спеціальної законодавчої регламентації, про що вже наголошувалося у попередніх розділах дисертації.

Не набуло відповідного законодавчого врегулювання і таке сучасне поняття у сфері господарсько-торговельної діяльності, як рітейлери – господарюючі суб’єкти, що здійснюють роздрібну торгівлю шляхом організації торговельної мережі [242, с. 29–30].

Як зазначено вище, додаткового врегулювання потребують такі новітні форми продажу, як продаж товарів на відстані, за допомогою дистанційного зв’язку, на замовлення, через інтернет-магазини та ін. Визначення такого способу продажу, як продаж через інтернет-магазин, у законодавстві України взагалі відсутня. Специфіка інтернет-торгівлі полягає в тому, що суб’єкт господарювання знаходиться  «десь у віртуальному просторі» та здійснює нібито «віртуальну торгівлю», що дозволяє йому уникати безпосереднього спілкування як із споживачем (покупцем), так і з контролюючими органами. Зокрема питання виникають стосовно порядку здійснення інтернет-торгівлі та порядку сплати суб’єктом інтернет-торгівлі податків, зборів, обов’язкових платежів.

Розуміння зазначеної прогалини в законодавстві підштовхнуло правознавців до розробки проекту Закону України «Про електронну торгівлю» від 17.06.2013 р. № 2306а (далі – Проект № 2306а) [247], який було подано до Верховної Ради України, але наразі не прийнято. Цей Закон застосовується до будь-якого виду інформації, оформленої як дані у формі повідомлень, що використовуються в контексті торгової діяльності.

Однак згідно із ст. 1 Проекту № 2306а дія цього закону не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, та сторони не домовилися про застосування цього закону.

Дана норма є недоліком, адже при такому положенні цей закон не врегульовуватиме діяльність інтернет-магазинів, що реалізують продукцію споживачам.

Такий підхід суперечить положенням ч. 1 ст. 2 Проекту №2306а, згідно з якою законодавство у сфері електронної комерції представлене Законом України «Про захист прав споживачів», що наявно підтверджує необхідність розповсюдження вказаного закону на відносини із споживачем, адже його правовий статус передбачає ст. 8 Проекту № 2306а. Тож для усунення вказаного протиріччя необхідно виключити п. 2 ст. 1 Проекту №2306а.

Для вирішення викладених проблем необхідно в Законі України «Про торгівлю» визначити поняття торговельної мережі (рітейлу), торгового дому, дистриб’юторів, інтернет-магазину, специфіку організації та здійснення торговельної діяльності. А детальну регламентацію господарювання цих суб’єктів торговельної діяльності, договірних відносин суб’єктів торговельної діяльності з постачальниками  товарів та інші питання доцільно врегулювати  підзаконними нормативно-правовими актами.

По-четверте. Доопрацювання підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання господарювання суб’єктів господарсько-торговельної діяльності (Додаток Б).

Специфіка  господарсько-торговельної діяльності  визначена Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів від 15.06.2006 р. № 833 (далі – Порядок № 833).

Порядок № 833 регламентує загальні вимоги до порядку провадження торговельної діяльності, деякі з яких  потребують удосконалення, а саме:

абзац 4 пункту 12  необхідно доповнити словами: «номеру свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, його адреси та номеру телефону». Абзац 5 пункту 13 необхідно доповнити словами: «та шляхом укладання дистриб’юторських договорів»;

пункт 21 доповнити абзацами 2 і 3, де вказати на необхідність надання споживачу (покупцю) документа, який засвідчує факт покупки. А в разі придбання технічно складного товару, на який згідно із законодавством встановлюється гарантійний строк, – видати споживачу технічний паспорт або документ, що його замінює, з позначками про дату продажу та найменування суб’єкта господарювання, який здійснив продаж товару;

пункт 21 доповнити абзацем 10, у якому встановити, що суб’єкт господарювання відповідно до законодавства зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт реалізованих товарів у визначеному порядку [153].

На сьогодні діють Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними й офісними приміщеннями від 19.04.2007 р. № 103 (далі – Правила № 103), про що зазначено вище. Ці Правила мають недоліки та протиріччя, а отже, потребують удосконалення.

Так, згідно з п.1.8 Правил № 103 споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Згідно ж з пунктом 1.9.1 споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо надання послуги або поставка товару електронними засобами зв’язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку розірвання договору, визначеного в пункті 1.8 цього розділу, про що споживачу було повідомлено у підтвердженні інформації.

Тобто пункт 1.8 Правил № 103 нібито надав споживачу право розірвати договір, укладений на відстані протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання товару, у той же час пункт 1.9.1 цих же Правил № 103 заборонив це робити. Тож для усунення даного протиріччя пункт 1.9.1 Правил № 103 пропонується виключити.

Так само містять протиріччя і положення абзаців 1 та 2 пункту 1.12 Правил № 103. Згідно з абзацем 1, якщо споживачу не було надано документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов’язків для споживача. Згідно з абзацем 2 у разі ненадання документа або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця про недійсність договору.

Отже, виникає питання: якщо споживачу не було надано документів, то кому, коли і яким чином він повинен щось повідомляти? Для усунення цього протиріччя абзац 2 пункту 1.12 Правил № 103 необхідно виключити.

Крім того, на замовлення та за допомогою дистанційного зв’язку реалізується технічно складна продукція, на яку відповідно до вимог законодавства мають бути встановлені гарантійні строки. У зв’язку з цим пропонується доповнити Правила № 103 пунктами 1.22, 1.23 та 1.24.

У п. 1.22 відзначити, що при  продажу  товарів   на замовлення та за допомогою дистанційних засобів зв’язку, коли час оформлення заяви-замовлення і час передачі товару споживачу не збігаються, гарантійні строки обчислюються від дня вручення замовленої продукції споживачеві, а якщо товар потребує спеціального установлення (підключення) чи складання, – від дня їх здійснення.

У п. 1.23 закріпити, що суб’єкт господарювання повинен забезпечити безкоштовне установлення, включення і пуск технічно складних товарів, якщо нормативною документацією та правилами користування ними не допускається включення і пуск їх безпосередньо споживачем, а також складання меблів на дому у споживача в обумовлений з ним строк, але не пізніше п’ятиденного строку з дня їх отримання споживачем. Для виконання цих робіт суб’єкт господарювання укладає відповідний договір із виконавцем робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів, про що повідомляє споживача в супровідних документах до товарів. Виконавець робіт із гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів після виконання зазначених робіт видає споживачу квитанцію,  та робить позначку про дату  здійснення цих робіт.

У п. 1.24 передбачити, що вимоги споживача до якості, безпеки,  гарантійного ремонту  та  обміну  товарів,  а  також  права  споживача  в  разі укладання договору на замовлення або за допомогою засобів дистанційного зв’язку задовольняються суб’єктом господарювання відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

З метою забезпечення реалізації прав споживачів, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», доповнити Правила № 103 пунктом 1.25 де закріпити, що суб’єкт господарювання, який укладає договори на замовлення або за допомогою засобів дистанційного зв’язку, повинен мати на підставі права користування чи права власності приміщення (крім приміщень житлового призначення), в якому зберігаються документи, пов’язані з господарською діяльністю (в тому числі з купівлі-продажу товарів) такого суб’єкта.

Як відомо, наразі розповсюдженою є торгівля на замовлення продуктами харчування. Тому доцільне встановлення на законодавчому рівні необхідності наявності медичних книжок в осіб, які здійснюють доставку продуктів харчування на замовлення, доповнивши Правила № 103 пунктом 2.9 такого змісту: «якщо за допомогою дистанційного зв’язку та на замовлення здійснюється продаж готової харчової продукції, то особи, які здійснюють доставку, повинні мати медичні книжки».

Крім того, пунктом 2.7 Правил № 103 встановлено дуже великі строки на виконання замовлення споживача – 30 днів. У пункті 2.7 Правил № 103 слова «але не пізніше 30 днів з моменту одержання згоди споживача на укладання договору» замінити словами: «але не пізніше 14 днів з моменту одержання згоди споживача на укладання договору».

Підбиваючи підсумок, необхідно позначити наступні напрями вдосконалення чинного законодавства України щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності:

1. Прийняття єдиного спеціального законодавчого акта щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності, а саме Закону України «Про торгівлю», де визначити:
2. методи та напрями державного регулювання господарсько-торговельної діяльності;

б) поняття новітніх суб’єктів і форм господарсько-торговельної діяльності,  що наразі існують в Україні;

в) порядок створення і повноваження саморегулівних організацій;

г) особливості утворення великих торговельних об’єктів і детальну регламентацію порядку укладання договорів поставки, а саме встановлення вимоги щодо оприлюднення умов відбору постачальників, вироблення механізму швидкого вирішення переддоговірних спорів стосовно укладання договорів поставки (зокрема шляхом законодавчого закріплення обов’язковості висування вимог до постачальників у письмовій формі та встановлення персональної відповідальності менеджерів великого торговельного підприємства за ведення перемовин із постачальниками продукції);

д) інші питання організації та здійснення торговельної діяльності.

2. Узгодження норм Господарського і Цивільного кодексів України щодо окремих договорів, які опосередковують господарсько-торговельну діяльність з урахуванням пріоритету норм Господарського кодексу.
3. Розробка спеціальних норм права, які регулюють діяльність окремих учасників господарсько-торговельних відносин (торгових домів, рітейлерів (торговельних мереж), дистриб’юторів, інтернет-магазинів та ін.) з урахуванням сучасного розвитку економіки України. Для вирішення цього питання необхідно в Законі України «Про торгівлю» визначити поняття торговельної мережі (рітейлу), торгового дому, дистриб’юторів, інтернет-магазини, специфіку організації та здійснення торговельної діяльності. Детальну регламентацію господарювання даних суб’єктів торговельної діяльності, договірних відносин суб’єктів торговельної діяльності з постачальниками товарів та інші питання доцільно врегулювати підзаконними нормативно-правовими актами.
4. Доопрацювання підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання господарювання суб’єктів господарсько-торговельної діяльності, а саме внесенням змін до: а) Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів відносно встановлення вимог до здійснення виїзної торгівлі, забезпечення прав споживачів при придбанні технічно складних товарів; б) Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними й офісними приміщеннями відносно уточнення порядку розірвання договору за ініціативою споживача, усунення протиріч у порядку укладання договорів із споживачем тощо.

Стверджується, що підписання Україною Угоди про партнерство та співробітництво з Європейським Співтовариством та державами-членами в 1994 р., а також прийняття інших документів, що визначають правові основи співпраці між Євросоюзом та Україною, створили необхідні передумови для вдосконалення українського законодавства та його наближення до права Європейського Союзу. Таке вдосконалення має відбуватися шляхом адаптації законодавства України до законодавства ЄС з метою досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав,  які мають намір вступити до нього, та з дотриманням національних інтересів, характерних для більшості європейських країн.

Запропоновано напрями адаптації законодавства України про господарсько-торговельну діяльність до законодавства ЄС щодо:

1) якості та технічного регулювання – на підставі аналізу Регламенту № 178/2002 Європейського парламенту та Ради про встановлення загальних принципів та приписів харчового законодавства та інших нормативних актів ЄС шляхом створення системи продовольчої безпеки з урахуванням глобального та нового підходу до системи технічного регулювання; реалізації на практиці норм законодавства щодо запровадження системи НАССР в Україні;

2) порядку здійснення господарсько-торговельної діяльності шляхом вироблення основних засад і принципів здійснення господарсько-торговельної діяльності в Україні; врегулювання сучасних форм господарсько-торговельної діяльності, зокрема електронної торгівлі; врегулювання питань щодо організації взаємовідносин торговельних мереж та постачальників;

3) захисту прав споживачів – на підставі аналізу Рішення Ради Європи від 22.07.1993 р. «Про використання модулів для різних фаз процедури оцінки відповідності та правил нанесення і використання знаку відповідності СЄ»  шляхом упровадження в національне законодавство чітких правил маркування продуктів харчування відповідно до вимог ЄС; запровадження системи інформування споживачів про корисні властивості продуктів харчування з використанням сигнальної кольорової палітри та із зазначенням рекомендованої добової норми споживання.

Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавства щодо регулювання господарсько-торговельної діяльності з урахуванням потреб практики,  позицій провідних науковців з цього приводу та останніх світових тенденцій шляхом:

1) прийняття єдиного спеціального законодавчого акта щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності – Закону України «Про торгівлю», де  визначити: методи та напрями державного регулювання господарсько-торговельної діяльності; поняття новітніх суб’єктів і форм господарсько-торговельної діяльності,  що наразі існують в Україні; порядок створення і повноваження саморегулівних організацій; особливості  утворення великих торговельних об’єктів і детальну регламентацію порядку укладання договорів поставки, а саме: встановлення вимоги щодо оприлюднення умов відбору постачальників, вироблення механізму швидкого вирішення переддоговірних спорів стосовно укладання договорів поставки (зокрема шляхом законодавчого закріплення обов’язковості висування вимог до постачальників у письмовій формі та встановлення персональної відповідальності менеджерів великого торговельного підприємства за ведення перемовин із постачальниками продукції); інші питання організації та здійснення торговельної діяльності;

2) узгодження норм Господарського і Цивільного кодексів України щодо окремих договорів, які опосередковують господарсько-торговельну діяльність з урахуванням пріоритету норм Господарського кодексу;

3) розробки спеціальних норм права, які регулюють діяльність окремих учасників господарсько-торговельних відносин (торгових домів, рітейлерів (торговельних мереж), дистриб’юторів, інтернет-магазинів та ін.) з урахуванням сучасного розвитку економіки України. Для вирішення цього питання необхідно в Законі України «Про торгівлю» визначити поняття торговельної мережі (рітейлу), торгового дому, дистриб’юторів, інтернет-магазини, специфіку організації та здійснення торговельної діяльності. Детальну регламентацію господарювання даних суб’єктів торговельної діяльності, договірних відносин суб’єктів торговельної діяльності з постачальниками товарів та інші питання доцільно врегулювати  підзаконними нормативно-правовими актами;

4) доопрацювання підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання господарювання  суб’єктів  господарсько-торговельної діяльності, через внесення змін до: а) Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів щодо встановлення вимог до здійснення виїзної торгівлі; вимог щодо забезпечення прав споживачів при придбанні технічно складних товарів та ін.; б) Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними й офісними приміщеннями щодо уточнення порядку розірвання договору за ініціативою споживача, усунення протиріч у порядку укладання договорів із споживачем тощо.

Висновки

У роботі досліджено питання правового регулювання господарсько-торговельної діяльності на підставі аналізу законодавства України, зарубіжних країн, судової практики та наукової літератури з даної проблематики, запропоновано наукове завдання, яке полягає в розробці пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання господарсько-торговельної діяльності.

У результаті проведеної роботи виявлено низку теоретичних і практичних проблем щодо предмета дослідження й обґрунтовано висновки та пропозиції для їх вирішення, до основних з яких належать такі:

1. Удосконалено поняття господарсько-торговельної діяльності шляхом визначення його як самостійного виду господарської діяльності, спрямованого на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, що здійснюють суб’єкти господарювання незалежно від форм власності за плату на професійних засадах.
2. Запропоновано класифікацію форм господарсько-торговельної діяльності на основні (форми, за допомогою яких здійснюється безпосередньо реалізація продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а саме: матеріально-технічне постачання і збут, енергопостачання, міна (бартер), оптова торгівля, роздрібна торгівля, громадське харчування, торговельно-біржова діяльність, продаж засобів виробництва, заготівля); та допоміжні (форми, які допомагають реалізовувати продукцію, а саме: оренда засобів виробництва, зберігання на товарному складі, комерційне посередництво (агентська діяльність), інша допоміжна діяльність).
3. Розроблено періодизацію розвитку правового регулювання господарсько-торговельної діяльності з виокремлення п’яти етапів та надано їх характеристику, а саме: І етап – з початку ХІ ст. до середини ХVІІ ст. характеризується зародженням окремих елементів торгового законодавства; ІІ етап – із середини ХVІІ ст. до початку ХХ ст. під час якого з’явилося купецтво і сформувалося спеціальне торговельне законодавство; ІІІ етап – з 1917 до початку 1991рр., у рамках якого виокремлено підетапи: а) з 1917 до 1921рр., коли законодавство щодо регламентації товарообігу  відсутнє; б) з 1922 до 1962рр., коли започатковано регламентацію товарообігу в соціалістичній економіці; в) з 1963 до початку 1991 рр., коли мав місце  пріоритет відомчих нормативно-правових актів; IV етап – з 1991 до початку 2004 рр. характеризується ухваленням  нормативно-правових актів України щодо правового регулювання господарсько-торговельної діяльності; V етап – з 2004 р. до сьогоднішнього часу характеризується прийняттям Господарського кодексу України, який ввів поняття господарсько-торговельної діяльності.
4. Класифіковано умови здійснення господарсько-торговельної діяльності, які поділяються на загальні та спеціальні. До загальних умов, які є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють господарсько-торговельну діяльність, належать: обов’язкова державна реєстрація суб’єкта господарювання; вибір системи оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України; дотримання вимог законодавства України про захист прав споживачів; дотримання загальних правил відповідності торговельного підприємства вимогам, передбаченим Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів. Спеціальні умови розповсюджуються лише на певне коло суб’єктів господарсько-торговельної діяльності, перелік яких визначено спеціальними законами. До спеціальних умов належать: ліцензування певних видів господарсько-торговельної діяльності; патентування торговельної діяльності у випадках, передбачених Податковим кодексом України; інші спеціальні умови щодо здійснення торговельної діяльності, встановлені спеціальними законами та підзаконними нормативно-правовими актами.
5. Обґрунтовано доцільність запозичення досвіду зарубіжних країн щодо регулювання господарсько-торговельної діяльності, зокрема: а) Російської Федерації щодо організації взаємовідносин торговельних мереж і постачальників; б) Швейцарії, Італії та Великобританії стосовно дозвільного порядку організації торговельних підприємств; в) США стосовно якості продукції, що реалізується у роздрібній торговельній мережі; г) Франції стосовно визначення “порогу” домінування великих торговельних мереж; д) Німеччини та Франції стосовно регламентації продажу товарів поза торговельним приміщенням.
6. Обґрунтовано необхідність адаптації вітчизняного законодавства про господарсько-торговельну діяльність до законодавства ЄС з урахуванням певних національних особливостей держави, а також із забезпеченням захисту національних інтересів у сфері економічного відтворення та відповідної регіональної політики щодо України та її членства в ЄС. Узагальнено напрями адаптації законодавства України про господарсько-торговельну діяльність до законодавства ЄС щодо: а) якості та технічного регулювання шляхом створення системи продовольчої безпеки з урахуванням глобального та нового підходу до системи технічного регулювання; реалізації на практиці норм законодавства щодо запровадження системи НАССР в Україні; б) порядку здійснення торговельної діяльності шляхом вироблення засад і принципів здійснення господарсько-торговельної діяльності в Україні; врегулювання сучасних форм господарсько-торговельної діяльності, зокрема електронної торгівлі; врегулювання питань щодо організації взаємовідносин торговельних мереж та постачальників; в) захисту прав споживачів шляхом упровадження в національне законодавство чітких правил маркування продуктів харчування відповідно до вимог ЄС; запровадження системи інформування споживачів про корисні властивості продуктів харчування з використанням сигнальної кольорової палітри та із зазначенням рекомендованої добової норми споживання.
7. Визначено недоліки в нормативно-правовому регулюванні господарсько-торговельної діяльності, які полягають у такому: дублювання та суперечливість норм ГК і ЦК України щодо регулювання певних видів договорів, якими опосередковується господарсько-торговельна діяльність; відсутність належного законодавчого регулювання відносин між суб’єктами господарювання в процесі здійснення господарсько-торговельної діяльності; недостатність правового регулювання торгівлі на відстані, через автомати, електронними засобами та ін.
8. Запропоновано напрями вдосконалення чинного законодавства України щодо регулювання господарсько-торговельної діяльності, а саме: 1) прийняття єдиного спеціального законодавчого акта щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності з визначенням методів та напрямів державного регулювання господарсько-торговельної діяльності; поняття новітніх суб’єктів і форм господарсько-торговельної діяльності, що наразі існують в Україні; порядку створення і повноважень саморегулівних організацій; особливостей утворення великих торговельних об’єктів і детального регулювання порядку укладання договорів поставки й інших  питань організації та здійснення торговельної діяльності; 2) узгодження норм Господарського і Цивільного кодексів України щодо окремих договорів, які опосередковують господарсько-торговельну діяльність з урахуванням пріоритету норм Господарського кодексу; 3) розробка спеціальних норм права, які регулюють діяльність окремих учасників господарсько-торговельних відносин (торгових домів, рітейлерів (торговельних мереж), дистриб’юторів, інтернет-магазинів та ін.) з урахуванням сучасного розвитку економіки України, з визначенням їх поняття і специфіки організації та здійснення торговельної діяльності; 4) доопрацювання підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання господарювання суб’єктів господарсько-торговельної діяльності шляхом внесення змін до: а) Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів відносно встановлення вимог до здійснення виїзної торгівлі, забезпечення прав споживачів при придбанні технічно складних товарів; б) Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними й офісними приміщеннями відносно уточнення порядку розірвання договору за ініціативою споживача, усунення протиріч у порядку укладання договорів із споживачем тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Буткевич О.В. Співвідношення понять «торгівля» та «торговельна діяльність» / О.В. Буткевич // Вісник господарського судочинства. – 2009. – №1. – С. 69–73.
2. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 114.
3. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.07.2000 р. №1755-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
4. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р.
   № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–14, № 15–16, № 17.– Ст. 112.
5. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення від 03.03.1973 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_129.
6. Про затвердження Правил видачі дозволів та сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення за її межі зразків видів дикої фауни і флори, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики України від 16.04.2002 р. № 147/110 // Офіційний Вісник України. – 2002. – №24. – Т. 2. – Ст. 1197. – (Втратив чинність).
7. Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833.– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF.
8. ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» від 01.07.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.profiwins.com.ua/ru/directories1/dstu4303.html.
9. Облік на підприємствах торгівлі та ресторанного господарства: [навч. посіб.] / Л.В. Нападовська, А.В. Алексєєва, О.А. Бакурова та ін.; за заг. ред. Л.В. Нападовської. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 208 с.
10. Про затвердження Правил торгівлі на ринках [Електронний ресурс]: Наказ Мінекономіки, європ. інтеграції, МВС України, ДПА України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/z0288-02.
11. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82. – (Втратив чинність).
12. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181. – (Втратив чинність).
13. Про податок на промисел: Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. № 24-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19. – Ст. 208. – (Втратив чинність).
14. Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 108.
15. Несинова С.В. Господарське право України: [навч. посіб.] / С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна.; за заг. ред. С.В. Несинової. – К.: Центр учбов. літ-ри, 2012. – 564 с.
16. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. Т.1: Введение. Торговые деятели: монография / Г.Ф. Шершеневич. – 4-е изд. – СПб.: Издание Братьев Башмаковых, 1908. – 515 с.
17. Каминка А.И. Очерки торгового права / А.И.Каминка. – М.: АО «Центр ЮрИнфор», 2002. – 547 с.
18. Цитович П.П. Учебникъ торговаго права / П.П. Цитович. – Кіевъ; СПб.: Изд. книгопродавца Н. Я. Оглоблина, 1891. – Вып. 1. – 300 с.
19. Полтавський О.В.Торгове право: [навч. посіб.] / О.В. Полтавський, С.В. Томчишен. – Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – 168 с.
20. Дутова Н.В. Понятие и правовое регулирование торговли / Н.В. Дутова // Закон. – 2005. – № 5. – С. 3–5.
21. Віхров О.П. Господарське право. Спеціальна частина: [навч. посіб.] / О.П. Віхров. – К.: Вид. Дім «Слово», 2006. – 344 с.
22. Правове забезпечення, організація та захист господарської діяльності: конспект лекцій / В.В. Сергієнко, В.Д. Понікаров, Ж.О. Андрійченко, С.Ф. Денисюк, І.В. Ялдін, В.В. Деркач, Д.В. Назаренко. – Харків: ХНЕУ, 2009. – 236 с.
23. Завальний В.М. Торгове право: [курс лекцій] / М.В. Завальний. – Суми: Вид-во Сумського нац. аграрного ун-ту, 2002. – 57 с.
24. Пальчук П.М. Ліцензування торговельної діяльності в Україні: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Пальчук Петро Миколайович. – К., 2008. – 224 с.
25. Господарське право України: підручник / М.К. Галянтич, С.М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005. – 424 с.
26. Господарське право: практикум / В.С. Щербина, Г.В. Пронська, О.М. Вінник та ін.; за заг. ред. В.С. Щербини. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.
27. ЗвереваЕ.В. Хозяйственно-правовая защита потребительского рынка: монография / Е.В Зверева. – Луганск: Ноулидж (донецкое отделение), 2010. – 396 с.
28. Звєрєва О.В. Захист споживчого ринку господарсько-правовими засобами / О.В. Звєрєва // Вісник Донецького національного університету. Серія В: економіка і право. – 2011. – Вип. 1, т. 2. – С. 409–412.
29. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. Т. 1: Введение. Торговые деятели / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Статут, 2003. – 480 с. – (Классика российской цивилистики).
30. Мамутов В.К. Экономика и право: сб. научных трудов / В.К. Мамутов. – К.: Юринком Интер, 2003. – 544 с.
31. Устименко В. Загальні та спеціальні ознаки публічної власності як предмет наукових досліджень (власність громади) / В. Устименко, Р. Джабраілов // Вісник Академії правових наук України. – 2012. – № 4. – С.185–210.
32. Бобкова А.Г. До питання господарського керівництва екологічним підприємництвом (нормативне правове регулювання) / А.Г.Бобкова // Право України. – 2010. – № 8. – С. 26–32.
33. Зельдина Е.Р. Налоговый кодекс как инструмент государственного регулирования экономики: монография / Е.Р. Зельдина. – Донецк: Юго-Восток, 2012. – 135 с.
34. Подцерковний О.П.  Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики: монографія / О.П. Подцерковний. – К.: Юстініан, 2006. – 420 с.
35. Джабраілов Р.А. Господарська правосуб’єктність міста: теорія і практика: монографія / Р.А. Джабраілов, НАН України, Ін-т екон.-прав. досліджень. – Донецьк: Ноулідж (донецьке відділення), 2010. – 455 с.
36. Хрімлі К.О. Поняття господарсько-торговельної діяльності / К.О. Хрімлі // Актуальні проблемі держави та права. – 2014. – № 74. – С. 217–222.
37. Задихайло Д.В. Господарське право: [підручник] / Д.В. Задихайло. – Харків: Право, 2012. – 696 с.
38. Хрімлі К.О. Енергопостачання як форма господарсько-торговельної діяльності / К.О. Хрімлі // Экономико-правовые исследования в ХХI веке: направления усовершенствования правового обеспечения энергетической безопасности государства: материалы XIV Междунар. науч.-практ. конф. (Киев, 1-10 декабря 2014 г.) / НАН Украины, Институт экономико-правовых исследований. – Чернигов: Десна Полиграф, 2015. – С. 81–87.

39. Нормы торгового права [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.newtemper.com/obrazovanie/nauka/normy_torgovogo_prava_1637.

40. Удинцев В.А. История обособления торгового права / В.А. Удинцев. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицкого, 1900. – 224 с.
41. Данильева И. Становление торгового права в Украине: Историко-методологический аспект / И. Данильева // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №7. – С. 3–6.
42. Хасанова В. Деякі питання нормативно-правового регулювання внутрішньої торгівлі в Україні / В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 36–39.
43. Комах Е.В. Правовой статус предприятий розничной торговли. дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.04 / Комах Елена Владимировна. – Донецьк, 1999. – 215 с.
44. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права (по изданию 1914 г.) / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Фирма «СПАРК», 1994. – 335 с.
45. Батрова Т.А. Тенденции развития торгового права, дис. … доктора юрид. наук: 12.00.03 / Батрова Татьяна Александровна. – М., 2011. – 450 с.
46. Русская Правда (Краткая и Пространная редакции). Т. 4: XII век [Серия «Библиотека литературы Древней Руси» в 20-ти т.]. – СПб.: Наука, 1997. – 688 с.
47. Псковская судная грамота (1397-1467) Подлинная и въ переводе на современный языкъ съ примечаніями по установленію переводнаго текста. / И.И.Василевъ, Н.В.Кирпичников. – Псковъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. – 76 с.
48. Российское законодательство X-XX веков: в 9 т. Т.1: Законодательство Древней Руси / под. ред. О.И. Чистякова. –  М.: Юрид. лит., 1984. – 432 с.
49. Бычко М.А. Развитие законодательства о защите прав потребителей в России: Историко-правовой аспект: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / М.А. Бычко. – Ставрополь, 2000. – 22 с.
50. Ключевский В.О. Опыты и исследования: Первый сборник статей / В.О. Ключевский. – М.: Моск. гор. Арнольдо-Третьяк. уч-ща глухонемых и П.П. Рябушинского, 1912. – 552 с.
51. Ярмарки та їх роль у розвитку торгівлі в Росії та Європі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrbukva.net/10544-Yarmarki-i-ih-rol-v-razvitii-torgovli-v-Rossii-i-Evrope.html.
52. Агапова И.А. Тематические праздники по истории России / И.А. Агапова, М.А. Давыдова. – М.: Творческий центр «Сфера», 2004. – 144 с.
53. Владимирова А. История длинною в пять столетий / А. Владимирова // Российская газета. – 2006. – №22. – С.12.
54. Зайцева І.О. Виникнення та розвиток статутного права в українських містах: історичний аспект [Електронний ресурс] / І.О. Зайцева. – Режим доступу: http://academy.gov.ua/ej/ej11/txts/10ziomia.pdf.
55. Місцеве самоврядування в Україні: історія, сучасність, перспективи розвитку: навч. посібник / В.В. Кравченко, Н.В. Кравченко, В.П. Люсиченко, В.А. Негода. – К.: Арарат-Центр, 2000. – 48 с.
56. Торгівля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://histua.com/knigi/narisi-z-istorii-ukraini/torgivlya.
57. Российское законодательство X-XX веков: в 9 т. Т.4: Законодательство периода становления абсолютизма / под. общ. ред. О.И. Чистякова. –  М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
58. 58. Орленко Л.В. История торговли: учеб. пособие / Л.В. Орленко. – М.: ИНФРА-М; ВД Форум, 2006. – 352с.
59. Тимошина Т.М. Экономическая история России: учеб. пособие / Т.М.Тимошина, под ред. проф. М.Н. Чепурина. – М.: Юстицинформ, 2002. – 416 с.
60. Сводъ законовъ Россiйской имперiи. Томъ ХІ. Часть II. Уставы кредитный, торговый, о промышленности фабричной и заводской, и уставъ ремесленный. – СПб.: Тип. Второго Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1857. – 1239 с.
61. Кулишер И.М. История росийской торговли и промышленности / И.М.Кулишер. – М.: Социум, 2006. – 372 с.
62. Сводъ законовъ Россiйской имперiи. Томъ Х. Часть I. Законы гражданскiе. – СПб.: Тип. Второго Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1857. – 604 с.
63. Богдан В.В. История становления законодательства о защите прав потребителей и практики его применения в России: дис. … кандидата ист. наук: 07.00.02 / Богдан Варвара Владимировна. – Курск, 2006. – 232 с.
64. Российское законодательство X-XX веков: в 9 т. Т.6: Законодательство первой половины ХІХ века / под. общ. ред. О.И. Чистякова. –  М.: Юрид. лит., 1988. – 432 с.
65. Российское законодательство X-XX веков: в 9 т. Т. 7: Документы крестьянской реформы / под. общ. ред. О.И. Чистякова;. – М.: Юрид. лит., 1989. – 432 с.
66. Российское законодательство X-XX веков: в 9 т. Т.9: Законодательство эпохи буржуазно-демократических революций / под. общ. ред. О.И. Чистякова. –  М.: Юрид. лит., 1994. – 352 с.
67. Торговля (Trade) – это: определение торговли, история возникновения торговли [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://forexaw.com/TERMs/Economic_terms_and_concepts/Business/l513_%D0%A2%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8F_Trade_%D1%8D%D1%82%D0%BE.
68. Стучка П. Народный суд в вопросах и ответах / П. Стучка. – Петроград; Москва: Книгоиздательство «Коммунист», 1918. – 120 с.
69. Новицкая Т.Е. Гражданский кодекс РСФСР 1922 г. / Т.Е. Новицкая; изд. 2-е доп. и перераб. – М.: Зерцало-М, 2002. – 223 с. – (Памятники советского законодательства).
70. Брагинский М.И. Договорное право. Книга первая: Общие положения / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский; изд. 2-е, испр. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 570 с.
71. Гражданский кодекс РСФСР от 31.10.1922г. // Собрание узаконений РСФСР. – 1922. – №71. – Ст. 904.
72. Монин А.А. История развития торговли в России [Электронный ресурс] / А.А. Монин. – Режим доступа: http://www.ru-90.ru/node/794.
73. Об ответственности за обкрадывание потребителя и обман Советского государства: Постановление ЦИК и СНК СССР // Свод Законов СССР. – 1934. – №41. – Ст. 325.
74. Цивільний кодекс УРСР: Закон УРСР від 18.07.1963 р. № 1540-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/1540-06. – (Втратив чинність).
75. Правила розничной торговли мебельными товарами (06.03.1973 г.), Правила розничной торговли товарами бытовой химии (08.10.1975 г.), Правила розничной торговли крупой, макаронными изделиями, сахаром и поваренной солью (07.06.1976 г.), Типовые правила обмена импортной мебели, купленной в магазинах государственной и кооперативной торговли (05.07.1976 г.), Правила розничной торговли обувью (29.03.1977 г.) и др. // Основные правила торговли. – М.: Экономика, 1984. – 321 с.
76. Правила работы мелкорозничной сети [Электронный ресурс]: Приказ Министерства торговли СССР от 12 сентября 1973г. № 325.

77. Язев В.А. Закон в советской торговле / В.А. Язев. – М.: Юрид. лит., 1987. – 63 с.
78. О государственном предприятии (объединении): Закон СССР от 30.06.1987 г. № 7284-XI // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 26. – Ст. 385. – (Втратив чинність).
79. О кооперации: Закон СССР от 26.05.1988 г. № 8998-XI  // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1988. – № 22. – Ст. 355. – (Втратив чинність).
80. Про власність: Закон України від07.02.1991 р. № 697-XII //  Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249. – (Втратив чинність).
81. Про підприємництво: Закон України від07.02.1991 р. №698-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168. – (Втратив чинність крім ст. 4).
82. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 г.
    № 887- Х11 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 24. – Ст. 272. –(Втратив чинність).
83. Про захист прав споживачів: Закон України від12.05.1991 р. № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
84. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. №1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – № 49. – Ст. 682.
85. Про товарну біржу: Закон України від10.12.1991 р. №1956-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.
86. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14.02.2000 р. №1393-ХIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 95.
87. Про захист споживчого ринку в Українській РСР: Закон УРСР від 25.06.1991 р. № 1255-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 40. – Ст. 527.
88. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 28. – Ст. 205.
89. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
90. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від23.12.1997 р. № 771/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 19. – Ст. 98.
91. О мерах по завершению коммерциализации предприятий и организаций государственной торговли, общественного питания и сферы услуг: Декрет Кабинета Министров Украины от 15.12.1992 г. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 7. – Ст. 54. – (Втратив чинність).
92. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р.
    №  435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
93. Про здійснення державних закупівель: Закон України від 01.06.2010 р. №2289-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 33. – Ст. 471. – (Втратив чинність).
94. Про оптові ринки сільськогосподарської продукції: Закон України від 25.06.2009 р. № 1561-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 51. – Ст. 755.
95. Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності: Закон України від 21.10.2010 р. № 2624-VI // Урядовий кур’єр. – 2010. – 17 грудня (№ 237).
96. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами [Електронний ресурс]: Наказ Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 104. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1257-07.
97. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами [Електронний ресурс]: Наказ Мінекономіки, європ. інтеграції від 11.07.2003 р. №185. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/z0628-03.
98. Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. № 1200. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua /laws/show/1200-2009-%D0%BF.
99. Про затвердження Правил торгівлі у розстрочку фізичним особам [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 р. № 383. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws /show/383-2011-%D0%BF.
100. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.07.1996р. № 854. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/854-96-%D0%BF.
101. Правила біржової торгівлі на аграрній біржі (із змінами, внесеними згідно з наказом Аграрного фонду від 18.12.2012 р. № 166) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agrex.gov.ua/pravila-birzhovoyi-torgivli-v-ets/.
102. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_003.
103. Типовий закон про електронну торгівлю, прийнятий Комісією Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), і Керівництво з прийняття [Електронний ресурс]: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1996 р. А / 51/628. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU01116.html.
104. Інкотермс 2000: Міжнародні правила тлумачення торгових термінів від 01.01.2000 р. №560
105. Хрімлі К.О. Еволюція вітчизняного законодавства про господарсько-торговельну діяльність / К.О. Хрімлі // Право України. – 2015. – № 3. – С. 153–158.
106. Возіянова Н.Ю. Внутрішня торгівля України: теоретичний базис, моніторинг, моделі розвитку: монографія / Н.Ю. Возіянова. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2013 – 517 с.
107. Кузьминов Я.И. Курс институциональной экономики: институты, сети, трансакционные издержки, контракты: учебник для студ. вузов / Я.И. Кузьминов, К.А. Бендукидзе, М.М. Юдкевич. – М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2006. – XL. – 442 с.
108. Джунь В. Функціональне призначення інституту неспроможності та концептуальні завдання його реформи в Україні / В. Джунь // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 10-12.
109. Конституція України: Закон України від28.06.1996р.
     № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
110. Потапенко В. Борьба за потребителя… против производителя / В. Потапенко // Юридическая практика. – 2002. – №14. – С. 1.
111. Притика Д. Роль арбітражних судів у забезпеченні законності в економічних правовідносинах і протидії економічним правопорушенням / Д. Притика // Право України. – 2000. – № 1. – С. 9-11.
112. Кузнєцова Н. Шляхи розвитку законодавства України про підприємницьку діяльність / Н. Кузнєцова // Концепція розвитку законодавства України: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 19 квітня 1996 р.). – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради, 1996. – С. 36–37.
113. Хасанова В.В. Державне регулювання внутрішньої торгівлі України: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Хасанова Виктория Викторовна. – К., 2009. –126 с.
114. Хозяйственный кодекс Украины: научно-практический комментарий / Ю.Е. Атаманова, О.А. Ашурков, Е.В. Аушева и др.; под ред. А.Г. Бобковой. – Харьков: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2008. – 1296с.
115. СорокинаТ.Б. Правовая основа ресторанного хозяйства [Электронный ресурс] / Т.Б. Сорокина. – Режим доступа: file:///C:/Users/%D0%93%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C/Downloads/Pchdu_2013_2_31.pdf.
116. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: підручник / В.Ф. Опришко; вид. друге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. –  311 с.
117. Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 23.08.1989 р. № 7978-XI // Відомості Верховної Ради України. – 1989. – № 36. – Ст. 108.
118. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-ге видання, перероб. і доп. / О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін.; за заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с.
119. Коментар Господарського кодексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://crimealawyers.com/garant-yakost-tovar-v-pretenz-u-zvyazku-z-nedol-kami-postavlenikh-tovar-v.
120. Зельдіна О.Р. Нормативно-правове забезпечення господарсько-торговельної діяльності в Україні / О.Р. Зельдіна, К.О. Хрімлі // Підприємництво, господарство і право. – 2014. – № 11. – С. 39–42.
121. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України [Електронний ресурс]: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_211600-08/page.
122. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. №  55-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263.
123. Звєрєва О.В.Правова регламентація торговельної діяльності: навч. посіб. / О.В. Звєрєва. – К.: Центр навч. літ-ри, 2006. – 144 с.
124. Про затвердження Порядку  проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 р. №310. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0743-12.
125. Валюшко А. Законодательное дело – табак / А. Валюшко // Юридическая практика. – 2005. – № 44. – С. 1–7.
126. Пальчук П.М. Правові засади ліцензування торговельної діяльності в України: монографія / П.М. Пальчук. – К.: Київськ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – 224 с.
127. Тотьев К. Лицензирование по новым правилам: необходимость и перспективы реформ / К.Тотьев // Хозяйство и право. – 2001. – № 12. – С.4–5.
128. Про лікарські засоби: Закон України від 04.04.1996 р. № 123/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 22. – Ст. 86.
129. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –  № 46. –  Ст. 345.
130. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 р. № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
131. Про споживчу кооперацію: Закон України від10.04.1992 р. № 2265-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.
132. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. №959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
133. Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції: Закон України від 02.12.2010 р. № 2735-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 21. – Ст. 144.
134. Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №39. – Ст. 181.
135. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами: Постанова КМ України від 20.12.1997 р. №1442 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 51.
136. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних [Електронний ресурс]: Постанова КМ України від 04.11.1997 р. № 1209. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1209-97-%D0%BF.
137. Про Порядок реалізації ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, на які накладено арешт [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства фінансів від 20.05.2004 р. № 338. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1285-04.
138. Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та поза торгівельними або офісними приміщеннями [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства економіки від 19.04.2007 р. № 103. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1181-07.
139. Рекомендації щодо організації продажу товарів за зразками [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства економіки від 20.07.2000 р. № 152. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1022.125.0.
140. Рекомендації щодо організації продажу товарів методом самообслуговування [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства економіки від 20.07.2000 р. № 153. – Режим доступу: http://http://search.ligazakon.ua /l_doc2.nsf/link1/ME00062.html.
141. Котова Е.А. Гражданско-правовое регулирование торговой деятельности (торговли): автореф. дис. на соискание ученой степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; предпринимательское право; международное частное право» / Е.А. Котова. – М., 2010. – 183 с.
142. Апопій В.В. Організація торгівлі [Електронний ресурс] / В.В. Апопій. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/12601206/marketing /organizatsiya_torgivli_-_apopiy_vv.
143. Хрімлі К.О. Щодо правової регламентації господарсько-торговельної діяльності / К.О. Хрімлі // Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 20–21 березня 2015 р.). – Харків: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2015. – C. 80–83.
144. Горбухов В.А. Коммерческое право: конспект лекций / В.А. Горбухов. – М. : ЭКСМО, 2007. –  189 с.
145. Гражданское уложение Германии: ввод. закон к Гражд. уложению; пер. с нем. В. Бергманн / науч. ред. А.Л. Маковский; 2-е изд., доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 816с.
146. Торговое уложение Германии. Закон об акционерных обществах. Закон об обществах с ограниченной ответственностью. Закон о производственных и хозяйственных кооперативах / сост. В. Бергманн; пер. с нем. Е.А. Дубовицкая. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 624 с.
147. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: сборник нормативных актов. Обязательственное право: учеб. пособие / под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1989. – 260 с.
148. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / отв. ред. А.Довгерт; пер. с франц. В. Захватаев. – К.: Истина, 2006. – 1008с.
149. Коммерческий кодекс Франции / предисл. и перевод с франц., дополнение, словарь-справочник и комментарии В.Н.Захватаева. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 1272с.
150. Николаева И.Н. Торговля в сфере товарного обращения [Електронний ресурс] / И.Н. Николаева. – Режим доступу: http://lib.usue.ru/avtoref/ izvest/99-2/s196.pdf.
151. Основные институты гражданского права зарубежных стран / рук. авт. кол. д.ю.н. В.В. Залесский. – М.: НОРМА, 1999. – 648 с.
152. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: сборник нормативных актов. Гражданские и торговые кодексы: учеб. пособие / под ред. В.К.Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: УДН, 1986. – 336 с.
153. Обязательственное право капиталистических стран: сб. норм. актов / под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: УДН, 1989. – 293 с.
154. Височин І. Державне регулювання торговельної діяльності в Україні та світі: порівняльний аналіз / І. Височин // Вісник КНТЕУ. – 2010. – № 3. – С. 11–13.
155. Об основах государственного регулирования торговой деятельности Российской Федерации [Электронный ресурс]: Федеральный Закон Российской Федерации от 28 декабря 2009 г. №381-ФЗ. – Режим доступа:  http://www.rg.ru/2009/12/30/torgovlya-dok.html.
156. О государственном регулировании торговли и общественного питания в Республике Беларусь [Электронный ресурс]: Закон Республики Беларусь от 08.01.2014 г. №128-З. – Режим доступа: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=65435#A000000039.
157. О внутренней торговле [Электронный ресурс]: Закон Республики Молдова от 23.09. 2010 г. №231. – Режим доступа: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=32887.
158. Рождєственська Л.Г. Статистика ринку товарів та послуг: навч. посіб. / Л.Г. Рождєственська. – К.: КНЕУ, 2005. – 419 с.
159. Анализ законодательств иностранных государств в области регулирования вопросов внутренней торговли [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.market-ekb.ru/win/download/69/.
160. Зверев А. Организация и регулирование розничной торговли в Германии / А. Зверев // Экономист. – 2010. – № 2. – С. 62–70.
161. Опрышко В.Ф. Правовые основы государственного управления качеством продукции: учеб. пособ. для студ. юрид. ин-тов и фак-тов / В. Ф. Опрышко. – К.: Вища шк., 1986. – 271 с.
162. Гражданский кодекс Квебека / науч. ред. О.М. Козырь, А.А. Маковская; пер. с англ. и фр. Г.Е. Авилова и др. – М.: Статут, 1999. – 472 с.
163. Единообразный торговый кодекс США / пер с англ. – М.: Междунар. центр фин.-экон. развития, 1996. – 427 с.
164. Дикаленко М. О торговом законодательстве Украины [Электронный ресурс] / М. Дикаленко, Э. Московчук. – Режим доступа: http://www.prostobiz.ua/biznes/gosregulirovanie/stati/o_torgovom_zakonodatelstve_ukrainy.
165. Chalmer’s Sale of Goods. – London, 1981. – Vol. 18. – P. 117-119.
166. Звєрєва О.В. Забезпечення прав споживачів у сфері торгівлі організованою мережею продавців / О.В. Звєрєва // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 1. – С. 112–116.
167. Штернгарц М.З. Защита прав потребителей в зарубежных странах / М.З. Штернгарц. – М.: ЦНИИНТЭ торговли, 1989. – 40 с.
168. Хрімлі К.О. Забезпечення господарсько-торгівельної діяльності в зарубіжних країнах / К.О. Хрімлі // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія: Юридичні науки. – 2014. – Вип. № 5/14, Т. 1. – С. 279–283.
169. Мамутов В.К. Значение судебной практики в правовом регулировании хозяйственной деятельности / В.К. Мамутов // 200 років господарського судочинства в Україні. Сучасність і майбутнє: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 4-5 грудня 2008 р.); Одеський апеляційний господарський суд; Вищий господарський суд України; Держ. судова адміністрація України; Рада Європи. – Одеса: Астропринт, 2009. – С. 188-195.
170. Винсен Ж.Ш. Особенности торгового судопроизводства во Франции и торговом суде города Марселя / Ж.Ш. Винсен // 200 років господарського судочинства в Україні. Сучасність і майбутнє матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 4-5 грудня 2008 р.); Одеський апеляційний господарський суд; Вищий господарський суд України; Держ. судова адміністрація України; Рада Європи. – Одеса: Астропринт, 2009. – С. 48-55.
171. Шаберг Г. Німецька судова система та розгляд господарських справ у судах / Г. Шаберг // Санація та банкрутство. – 2009. – № 1. – С. 77–80.
172. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань [Електронний ресурс]: Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13.
173. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції [Електронний ресурс]: Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ v0018600-11/page.
174. Про судовий збір: Закон України від 08.07.2011р. №3674-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. –  № 14. – Ст. 87.
175. Хрімлі К.О. Судова практика з питань господарсько-торговельної діяльності / К.О. Хрімлі // Підприємництво, господарство і право. – 2015. – № 2. – С. 28–32.
176. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від05.04.2001 р. №2346-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137.
177. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
178. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 р. №1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
179. Постанова Вищого господарського суду України від 21.07.2014 р. у справі № 9/266 // ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 2014.
180. Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу: Постанова Вищого господарського суду України від 22.11.2007 р. у справі №21/40-07 // ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 2014.
181. Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань [Електронний ресурс]: Оглядовий лист Вищий господарський суд України від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0767600-13.
182. Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 р. №12/5026/556/2012 // ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 2014.
183. Теньков С.О. Відмова підписати акт приймання-передачі: проблема і способи її вирішення (огляд судової практики) / С.О. Теньков // Вісник господарського судочинства. – 2013. – № 3. – С. 120–122.
184. Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів: Вищий господарський суд України; Узагальнення судової практики від 01.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws /show/n0001600-09/page3.
185. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя [Електронний ресурс]: Постанова Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 р. №9. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ v0009700-96.
186. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
187. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.
188. Рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2007 р. у справі № 43/232пд [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/895441.
189. Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах: Закон України від 10.11.1994 р. № 238/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 416.
190. Про ратифікацію Договору між Україною і Латвійською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах: Закон України від 22.11.1995 р. № 452/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 44. – Ст. 326.
191. Постанова Вищого господарського суду України від 11.12.2007 р. у справі № 44/69 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1273380.
192. Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2005 р. у справі № 21/38 // ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 2014.
193. Євтушенко О.І. Практика розгляду справ за клопотанням сторін про скасування рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України за 2005 р. / О.І. Євтушенко // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 10 (74). – С. 31–34.
194. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 р. № 1701-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №35. – Ст. 412.
195. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.1994 р. № 4002-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.
196. Гомонай В. Этапы адаптации законодательства Украины к законодательству Европейского союза / В. Гомонай // LEGEA SI VIATA. – 2013.– № 12/4. – P. 3-7.
197. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції / В. Муравйов // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом: зб. наук.-практ. матеріалів. – К.: ТОВ «Атополінк», 2005. – Вип. 4. – С. 17–23.
198. Звєрєва О.В. Інтеграційні процеси і забезпечення прав споживачів / О.В. Звєрєва // Право України. – 2009. – № 1. – С. 41–46.
199. Про затвердження Тимчасової Угоди про торгівлю та питання, пов’язані з торгівлею, між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі, Європейським Співтовариством по атомній енергії, з одного боку та Україною [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 30.11.1995 р. № 1103/95. – Режим доступу: http://uazakon.com/document/spart94 /inx94755.htm.
200. Лаба О.В. Право Європейського Союзу та право України: теоретико-правові проблеми співвідношення та гармонізації (1991-2004 рр.): дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Лаба Оксана Василівна. – К., 2005. – 202 с.
201. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та їх державами-членами від 16.06.1994р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 1794.
202. Капіца Ю.М. Огляд стану адаптації законодавства України до acquis communautaire / Ю.М. Капіца. – К.: ТОВ «Ніка-Прінт». – 2006. – 515 с.
203. Черешнюк Е. Україна – ЄС: проблеми співробітництва та шляхи їх вирішення / Е. Черешнюк // Право України. – 2004. – № 2. – С. 137–139.
204. 204.Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Н. Железняк // Право України. – 2004.– № 11. – С. 140–
205. Мамедов І.Р. Гармонізація законодавства – одна з умов інтеграції України в Європейський Союз / І.Р. Мамедов, Н.Р. Мамедова, О.П. Бачківський // Зовнішня торгівля: Право та економіка. – 2007. – № 4 (33). – С. 64–68.
206. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21.11.2002 р. № 228-IV // Офіційний вісник України. – 2002. – № 50. – Ст. 2233.
207. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004р. № 1629 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст.367.
208. Словарь иностранных слов / под ред. И.В. Лехина, С.М.Локшиной. – 6-е. изд.– М.:  Сов. энциклопедия, 1994. – 784 с.
209. Економічна енциклопедія: у 3-х т. / редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2000. – Т. 1. – 864 с.
210. Howells G., Wilhelmsson T. EC consumer law: has it come of age? // Europ. law rev. – L., 2003. – June. – P. 370–388.
211. Сандига М. Позитивні наслідки вступу України до СОТ / М. Сандига. – К.: Молодіжна альтернатива, 2007. – 45 с.
212. Дойников И.В. Современная концепция хозяйственного права: национально-государственный подход / И.В. Дойников // Проблеми господарського права і методика його викладання: зб. наук. праць. – Донецьк: Юго-Восток. – 2006. – С. 17–23.
213. Дятленко Н. Европейский подход и национальные интересы в доктрине хозяйственного права ФРГ / Н. Дятленко // LEGEA SI VIATA. – 2014. – aprilie. – P. 70–72.
214. Лукас Р. Адаптація законодавства України до законодавства ЕС та економічна реформа / Р. Лукас // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом: збір. наук.-практ. матеріалів. – К.: ТОВ «АТОПОлінк», 2005. – Вип. 4. – 75 с.
215. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции / О.Ф. Андрийко. – К.: Наук. думка, 1994. – 165с.
216. Бураковський І. Регіональні торговельні угоди за участю ЄС: уроки для України / І. Бураковський, В. Мовчан // Економічний часопис ХХІ. – 2005. – № 3-4. – С. 12–16.
217. Школа І.М. Регіональні принципи та економічні аспекти інтеграції України в Європейський Союз / І.М. Школа, О.М. Верстяк // Регіональна економіка. – 2007. – № 2. – С. 222–228.
218. Бондар Ю. Плюси і мінуси глобалізації (інформаційний аспект) / Б. Бондар // Україна на шляху до Європи: [колективна монографія]; упоряд.: В.І. Шкляр, А.В. Юричко. – К.: Етнос, 2006. – С. 438–490.
219. Анализ законодательств иностранных государств в области регулирования вопросов внутренней торговли [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.market-ekb.ru/win/download/69/.
220. Гребенюк М. Гарантії забезпечення всесвітньої продовольчої безпеки світовим банком / М. Гребенюк // Підприємництво господарство і право. – 2014. – № 7. – С. 48–52.
221. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю: підручник / Г.А. Саранча. – К.: ЦНЛ, 2006. – 672 с.
222. The Council Of The European Communities, Recalling its resolution of 7 May 1985 on a new approach to technical harmonization and standards // Official Journal. – 1985. – № 136. – P. 1.
223. Council Resolution of 21 December 1989 on a global approach to conformity assessment (90/C 10/01) // Official Journal. – 1990. – № 10. – P. 1–2.
224. Council Decision 90/683/EEC of 13 December 1990 concerning the modules for the various phases of the conformity assessment procedures which are intended to beused in the technical harmonization directives // Official Journal. – 1990. – № 380. – P. 13–26.
225. Директиви Європейського Союзу: довідник / за заг. ред.  В.Л. Іванова. – Львів : Леонорм, 1998. – 288 с.
226. Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення відповідних процедур у цій галузі [Електронний ресурс]: Постанова (ЄЄ) № 178/2002. – Режим доступу: http://www.vet.gov.ua/int-coop/eu/?doc=64.
227. Regulation (EC) No 178/2002 of the European Parliament and of the Council of 28 January 2002 laying down the general principles and requirement soffood law, establishing the European Food Safety Authority and laying down procedures in matter so food safety // Official Journal. – 2002. – L 31. – P. 1.
228. Food Safety [Електронний ресурс]. Europa. European Commission. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/food_safety /index_en.htm.
229. Зельдіна О.Р. Напрями адаптації законодавства України про господарсько-торговельну діяльність до законодавства ЄС / О.Р. Зельдіна, К.О. Хрімлі // Право і суспільство. – 2015. – № 4. – С. 56–62.
230. Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга: ДСТУ ISO 22000:2007. – Чинний від 2007-08-01. – К. : Держспоживстандарт України, 2003. – 13 с.
231. Пархоменко М.М. Господарсько-правове забезпечення якості харчової продукції: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.04 / Пархоменко Марина Миколаївна. – Донецьк, 2013. – 203 с.
232. Крисанов Д. Пищевая продукция качественная, безопасная и инновационная: проблемы стандартизации, производства и реализации / Д. Крисанов // Економист. – 2012. –  № 3. –  С. 42–49.
233. Вадовський В. Чи потрібен Україні закон про електронну комерцію / В. Вадовський // Юридичний журнал. – 2013. – № 9–10. – С. 56–57.
234. Про внутрішню торгівлю [Електронний ресурс]: Проект Закону України від 10.11.2011 р. №9443 . – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF7AB00A.html.
235. Council Decision 93/465/EEC of 22 July 1993 concerning the modules for the various phases of the conformity assessment procedures and the rules for the affixing and use of the CE conformity marking, which are intended to be usedin the technical harmonization directives // Official Journal. – 1993. – № 220. – P. 23–39.
236. Гребенюк М. Шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері спеціального маркування продуктів харчування / М. Гребенюк, О. Данчин // Підприємництво господарство і право. – 2014. – № 3. – С. 34–36.
237. Проект закону про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів від 19.09.2013 р. № 3300 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48436.
238. Рєзнікова В.В. Правове регулювання посередництва у сфері господарювання (теоретичні аспекти): монографія / В.В. Рєзнікова. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. – 706 с.
239. РєзніковаВ.В. Досудове врегулювання господарських спорів: необхідність та шляхи реформування / В.В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. – 2012. – № 4. – С. 227–238.
240. Селіванова І. А. Державно-приватне партнерство та інші способи укладання договорів щодо використання державного майна / І.А. Селіванова // Публічне право. – 2014. – № 1. – С. 201–208.
241. Хримли Е.А. Направления совершенствования законодательства Украины о хозяйственно-торговой деятельности / Е.А. Хримли // Legea si Viata. – 2015. – № 5. – С. 83–87.
242. Андреева Л.В. Развитие коммерческого (торгового) права в свете принятия закона об основах государственного регулирования торговой деятельности / Л.В. Андреева // Бизнес и право в России и за рубежом. – 2010. – № 3. – С. 28–32.
243. Батрова Т.А. Саморегулирование в сфере торговой деятельности / Т.А.Батрова // Цивилист. – 2010. – № 4. – С. 44–46.
244. Кодекс добросовестных практик взаимоотношений между торговыми сетями и поставщиками потребительских товаров от 14.12.2012г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.fas.gov.ru/analytical-materials/analytical-materials_30864.html.
245. Хрімлі К.О. Щодо удосконалення законодавства України про господарсько-торговельну діяльність / К.О. Хрімлі // Міжнародні та національні правові виміри забезпечення стабільності: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 17–18 квітня 2015 р.). – Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2015. – С. 65–67.
246. Костенко Л. Торговий дім: сутність і правове регулювання діяльності / Л. Костенко // Юридичний журнал. – 2006. – № 9 (51). – С. 102–105.
247. Про електронну торгівлю [Електронний ресурс]: Проект Закону України від 17.06.2013 р. № 2306а. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47409.