Вступ

Відповідно до теорії ієрархії потреб Маслоу, існує 5 груп потреб: фізіологічні, безпеки й захищеності, соціальні, поваги, самовираження. Перші дві групи потреб є первинними (потребують першочергового забезпечення), а останні три – вторинними. Вчені А.М. Колот, Н.П. Тарнавська головною вадою теорії Маслоу вважають те, що в ній не враховані індивідуальні особливості людини.

Відповідно до теорії А. Маслоу, усі потреби можна розташувати у чітко ієрархічній послідовності у вигляді піраміди, в основі якої лежать первинні потреби, а вершиною є вторинні.

Найвищою є потреба у самовираженні і зростанні людини як особистості, вона ніколи не може бути задоволена повністю, тому процес мотивації людини через потребу нескінченний. Це значить, що потреби задовольняються в певному порядку: потреби нижчого рівня мають бути в прийнятній мірі задоволені, перш ніж для людини стануть суттєво важливими потреби більш високого рівня. Потреби першого порядку (фізіологічні, базові) пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо). Такі потреби задовольняються через систему оплати праці).

1. Теорія потреб А.Маслоу та її основні ідеї

Теорія ієрархії потреб, розроблена Маслоу, справила значний вплив як на розвиток наукової думки в галузі мотивації, так і на розвиток практики менеджменту на основі наукового підходу до вивчення потреб, їх моніторингу і цілеспрямованого впливу на поведінку людей.

В основу теорії Маслоу покладено такі засадничі ідеї:

• люди постійно відчувають певні потреби;
• явно виражені потреби, що їх відчувають люди, можна об’єднати в окремі групи;
• групи потреб людей ієрархічно розміщені стосовно одна одної;
• потреби, якщо їх не задоволено, спонукають людину до дій. Задоволені потреби більше не справляють мотивувального впливу на людину;
• якщо одну потребу задоволено, то на її місце стає інша — незадоволена;
• як правило, людина має одночасно кілька різних потреб, що взаємодіють;
• процес задоволення потреб відбувається знизу вгору. Потреби, які перебувають ближче до основи «піраміди», потребують першочергового задоволення;
• поведінку людини визначає найнижча незадоволена потреба ієрархічної структури;
• потреби вищого рівня починають активно впливати на людину після того, як задоволено потреби нижчого рівня;
• потреби вищого рівня можна задовольнити більшою кількістю способів, ніж потреби нижчого рівня.

А. Маслоу намагався пояснити, чому в різні часи людиною керують різні потреби. Чому одна людина використовує багато часу й енергії на самозбереження, а інша — на здобування поваги оточення. Учений уважає, що значущість людських потреб відповідає такому порядку: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі і потреби в самоствердженні.

За А. Маслоу, людина намагається задовольнити передовсім найважливіші потреби. Як тільки якусь важливу потребу буде задоволене, вона на певний час перестає бути спонукальним мотивом. Водночас з’являється потреба в задоволенні наступної.

Змістовні теорії мотивації намагаються визначити в першу чергу потреби, яки змушують людей робити якісь дії, особливо при визначенні обсягу і змісту роботи. При формування основ сучасних концепцій стимулювання найбільше значення мали роботи трьох людей: А.Маслоу, Ф.Герцберга та Д.МакКлелланда [4, c. 171].

Маслоу визнавав, що людина має багато потреб, проте він вважав, що їх можна поділити на п’ять основних категорій. За теорією Маслоу всі ці потреби можна розташувати у вигляді строгої ієрархічної структури.

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Цим він хотів показати, що потреби нижніх рівней потребують задоволення і впливають на поведінку людини по-перше, ніж на мотивації почнуть відбиватися потреби більш високих рівней. У кожен конкретний момент людина буде прагнути задоволення тієї потреби, яка для неї є більш сильною важливою. Із розвитком людини як особистості розширюються його потенціальні можливості, потреба самовираження ніколи не може бути задоволена повністю. Саме тому процес мотивації поведінки через потреби безперервний.

Для того, щоб наступний, більш високий рівень ієрархії потреб почав впливати на поведінку людини, не обов’язково задовольняти потреби більш низького рівня цілком. Таким чином, ієрархічні рівні не є дискретними ступенями. Іншими словами, хоча на даний момент одна з потреб може домінувати, діяльність людини при цьому стимулюється не тільки нею [5, c. 215].

Теорія Маслоу внесла виключно важливий вклад у розуміння того, що лежить в основі прагнення людей до роботи. Керівники різних органів стали розуміти, що мотивація людей визначається широким спектром їх потреб. Для того, що задовольнити потреби людини керівник повинен дати йому можливість задовольнити його найважливіші потреби тим чином, який сприяє досягненню цілей усього підприємства.

З часом потреби людини змінюються, тому не можна розраховувати, що та мотивацію, яка спрацювала один раз буде працювати й надалі також ефективно.

Хоча теорія Маслоу і дає відповіді на багато питань стосовно стимулювання праці, наступні експериментальні дослідження підтвердили її не в повній мірі. Не отримала повного підтвердження і концепція найважливіших потреб. Задоволення однієї потреби не призводить до автоматичній дії включення потреб наступного рівня в якості фактора мотивації діяльності людини.

Основна критика теорії Маслоу зводилась до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Так одна людина може бути більш усього зацікавлена в самовираженні, у той час як поведінка іншої немов би схожої й також працюючої людини, буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами та потребами безпеки. Різні люди полюбляють різні речі і якщо керівник захоче ефективно мотивувати своїх підлеглих, він повинен відчувати їх індивідуальні потреби.

Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу ґрунтується на тезах:

• потреби людини мають ієрархічну структуру (пріоритетність) – див. рис. 1;
• поведінка людини визначається найсильнішою на даний момент потребою;
• найсильніша потреба визначає поведінку людини до моменту її задоволення;
• за одночасного існування кількох сильних потреб домінують потреби нижчого рівня.

Це означає, що потреби задовольняються в певному порядку: потреби нижчого рівня мають бути в прийнятному ступені задоволені, перш ніж для даної людини стануть істотно важливими потреби більш високого рівня.

Теорія Маслоу дала багато для розуміння того, що лежить в основі інтересів і дій людей. Керівники всіх рівнів, ознайомившися з теорією Маслоу, змогли переконатись, що мотивація людей визначається широким спектром потреб. Для того щоб цілеспрямовано впливати на поведінку працівників, менеджер має знати, яким потребам вони віддають перевагу і якими потребами керуються в кожний конкретний момент. Водночас украй важливо, як випливає з теорії, дати можливість працівникам задовольнити їхні пріоритетні потреби з допомогою такого комплексу дій, який сприяє досягненню цілей усієї організації[2, c.84].

Теорія ієрархії потреб Маслоу має й певні вади. Так, вона не дає відповіді на питання про природу тих чи інших потреб. «Вузьким місцем» теорії, на думку багатьох учених, є прихильність її автора до абсолютизації ідеї жорсткої ієрархічності потреб і недостатнє врахування індивідуальних відмінностей людей. До речі, згодом це принаймні частково визнав і він сам, коли зазначив, що ієрархічні рівні потреб мають фіксований характер, але насправді ця ієрархія не така «жорстка», як він думав раніше. «Це правда, — писав автор, — що для більшості людей, з якими ми працювали, їхні основні потреби розміщувалися приблизно у визначеному нами порядку. Проте було і багато винятків. Є люди, для яких, наприклад, повага важливіша за любов».

2. Першочергові та другорядні потреби

Головні (фізіологічні – пов’язані із життям людини) – це потреби, без задоволення яких людина не може жити.

Потреби, без задоволення яких людина може жити,- другорядні.

І читання, і спілкування розвивають людину, її дуту, дух, задовольняють потреби більш піднесені, які називають духовні.

Фізіологічні потреби, такі як – сон, їжа, вода, дихання, випорожнення, секс, тобто усі спектри органічних потреб, матеріальна забезпеченість – одяг, житло. Потрібно зауважити що ці потреби виникають з народження і якщо особистість розвивається правильно, тобто ці потреби задоволені в повній мірі, то особистість потребує задоволення більш складних для існування особистості потреб – потреба в безпеці. Безпека – відчуття особистості в збереженні власних досягнень: здоров’я, майна, майбутнього, соціальній безпеці, захисті від внутрішніх та зовнішніх ворогів, впевненість у медичній сфері, впевненість в отриманні освіти. Задоволення цих потреб веде до контролю над власним життям та забезпечує певний властивий особистості життєвий рівень. Наступним «поверхом» піраміди є задоволення соціальних потреб. Ними є потреба в любові, дружбі, причетності до певної групи людей, об’єднань в яких є спільні інтереси, спільні плани на майбутнє, якщо узагальнити то можна говорити про становлення соціальної особистості. Якщо в особистості відбулось становлення як соціального елемента суспільства, тоді виникає наступний етап становлення – потреба в повазі та визнанні: самоповага,  повага з боку оточуючих, потреба у визнанні за особистістю  власних позицій, думок, суджень, почуттів, прав та обов’язків. Наступною складовою піраміди є потреба у самореалізації – розкритті прихованих потенціальних можливостей до творчості.

Для подальшого розуміння потреб потрібно їх класифікувати:

За видом: потреби в існуванні та потреби в поставленні цілей. До перших належать потреби в їжі, одязі, комфорті. До других – потреба у владі, славі, визнанні, задоволення намірів.

За родом: першочергові та другорядні. Потрібно вказати, що відносити потреби до цих видів потрібно відносно, оскільки потреби можуть ставати другорядними при їх постійному плановому задоволенні, або можуть ставати такими без постійного планомірного їх незадоволення.

За родиною: матеріальні і нематеріальні. До перших належать потреби що можна придбати за кошти, до других – потреби, що передбачають відпочинок, потреби у творчості, освіті.

За типом: особистісні, екзистенціальні, духовні. Особистісні – відносяться до потреб особистісного характеру (почуття, відчуття). Екзистенціальні – потреби, що є притаманні особистості, що класифікує свої індивідуальні потреби. Духовні потреби – вищий прояв потреб, що притаманні релігіям світу.

За під-царством: раціональні і нераціональні. Потреба в курінні, алкоголі, наркотиках є нераціональними. Але і раціональні при гіперпотребі стають нераціональними наприклад сидіння сутками за комп’ютером.

За царствами: індивідуальні та групові. Перші – притаманні одній особистості, другі – групі людей. Тут потрібно вказати, що індивідуальною, потреба є для самої особистості, оскільки дана особистість не підозрює про потреби інших особистостей.

Фізичні потреби вважають відправною точкою соціологічної теорії мотивації. При цьому базові потреби, які зазвичай розглядаються як специфічні потреби, прийнято називати фізіологічними позивами. Необхідність постійного перегляду сталих уявлень про ці потреби, пов’язана з дослідженнями у двох напрямках. По-перше, дослідження в рамках концепції гомеостазу, і, по-друге, дослідження, присвячені проблемам апетиту (переваги однієї їжі над іншою), показали, що апетит можна розглядати як індикатор актуальної потреби, що свідчить про той чи інший дефіцит в організмі.

Разом з цим підкреслюється зростання мотиваційної ролі потреби в безпеці. Доведено, що після задоволення фізіологічних потреб, їх місце в системі мотивації індивідуума займають потреби іншого рівня, які в загальному вигляді можна об’єднати в категорію безпеки (потреба в безпеці, стабільності, залежності, захисті, звільненні від страху, тривоги й хаосу; потреба в структурі, порядку, законі, обмеженнях та ін.).

Подібно до фізіологічних потреб, бажання безпеки також домінують в організмі. Вони можуть узурпувати право на організацію поведінки, підкоривши своїй волі всі можливості організму та націливши їх на досягнення безпеки, і в цьому випадку організм розглядається як інструмент забезпечення безпеки. Рецептори, ефектори, розум, пам’ять і всі інші здатності індивідуума в цій ситуації перетворюються в інструмент забезпечення безпеки. Також, яку випадку з голодною людиною, головна мета не тільки детермінує сприйняття індивідуума, але й визначає його філософію майбутнього, філософію цінностей. Для такої людини немає більш нагальної потреби, ніж потреба в безпеці. Якщо цей стан набуває екстремальної сили або хронічного характеру, то людина думає тільки про безпеку.

Після того, як потреби фізіологічного рівня та потреби рівня безпеки достатньо задоволені, необхідно актуалізувати потребу в любові, прихильності, належності. Тут мотиваційна спіраль починає новий виток. «Людина, як ніколи, гостро починає відчувати недостатність друзів, відсутність коханого, дружини або дітей. Вона жадає теплих, дружніх стосунків, їй потрібна соціальна група, шо забезпечила б такими стосунками, родина, шо прийняла б її як свою. Саме ця мета стає найбільш значущою й найважливішою для людини. Вона може вже не пам’ятати про те, шо колись, коли вона терпіла нестаток і була постійно голодною, саме поняття «любов» не викликало в неї нічого, крім презирливої усмішки. Тепер же її мучить почуття самотності, людина болісно переживає свою відкинутість, шукає свої коріння, родинну душу, друга» [1].

Наступна група — потреби у визнанні. Кожна людина постійно потребує визнання, у стійкій і, як правило, високій оцінці власної гідності, кожному з нас необхідні і повага оточуючих нас людей, і можливість поважати самого себе. Потреби цього рівня поділяються на два класи. До першого належать бажання й прагнення, пов’язані з поняттям «досягнення». Людині необхідно відчуття власної могутності, адекватності, компетентності, їй потрібно почуття впевненості, незалежності й волі. До другого класу потреб традиційно належать потреба в репутації або престижі, потреба в завоюванні статусу, поваги, визнання, слави.

Задоволення потреби в оцінці, повазі породжує в індивідуума почуття впевненості, власної значущості, сили, адекватності. Створюється впевненість у тому, що він корисний і необхідний в організації суспільства в цілому. Одночасно незадоволена потреба викликає у працівника почуття приниженості, слабкості, безпорадності. Останні, у свою чергу, слугують підґрунтям для зневіри, визначають формування невротичного стану.

Наступна група потреб — потреби в самоактуалізації. У цьому контексті розвивається теоретична доктрина Курта Гольдштейна. Тут термін «самоактуалізація» вживається як прагнення людини до самовтілення, до актуалізації закладених у ній потенціалів. «Це прагнення можна назвати прагненням до ідіосинкразії, до ідентичності» [3].

Наступна група потреб визначається потребами в пізнанні й розумінні. В основі людського прагнення до знання лежать не тільки негативні детермінанти (тривога й страх), але й позитивні імпульси — потреба в пізнанні, тлумаченні розумінні, цікавість.

Висновки

Коли потреби самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії. Усе, що необхідно для підтримки життя, – їжа, одяг, житло – об’єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби.

В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.

Список використаної літератури

1. Аргонов В.Ю. Искуственное программирование потребностей человека: путь к деградации или новый стимул развития? / В. Ю. Аргонов (Введений зміст) // Вопросы философии. – 2008. – № 12. – С. 22-37
2. Баєва О. Індивідуально-типологічний підхід у виявленні потреб людини як базисна основа мотивації / Баєва О. // Персонал. – 2005. – № 9. – С. 81-84
3. Миголатьев А. О человеческих потребностях [Текст] / А.Миголатьев // Социально-политический журнал. – 1998. – № 6. – С. 45-56
4. Руденко, Леонід. Людина у світі потреб [Текст] / Леонід Руденко // Початкова освіта. – 2006. – № 24. – С. 3-14