Постановка проблеми. Загострення глобальних фінансових і торгових дисбалансів в сучасній світовій економіці ставлять перед економічною наукою завдання пошуку нових наукових концепцій, які зможуть пояснити причини існуючих кризових явищ і дати дієві рекомендації по вирішенню цих проблем. Побудова і розвиток нових теоретичних концепцій в області економічного знання найчастіше здійснюється у формі гіпотез, тому вивчення досвіду використання гіпотетико-дедуктивного методу в економічній науці є важливим і актуальним для подальшого розвитку науки.

Вирішення відповідних проблем досягається завдяки науковим дослідженням, застосування яких нерозривно пов’язане з гіпотезами. Тим не менше, сучасна ситуація у сфері дослідження проблем побудови та апробації гіпотез характеризується невідповідністю між досягнутим рівнем знань й постійно зростаючими в силу прискорення науково-технічного прогресу соціальними потребами. Спостерігається своєрідна обмеженість процесу гіпотезування, яка виявляється у відсутності чіткого розуміння процедур формування гіпотези та її використання як засобу отримання наукового результату.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Найбільш відомими дослідниками проблем пізнання у сучасній науковій літературі були Т. Кун, І Лакатос, К. Поппер, Е.Я. Режабек, П. Фейєрабенд. Серед вітчизняних вчених над методологією науки працювали Л.Б. Баженов, С.Б. Кримський, Е.С. Ледніков, І.В. Попович та ін. Гіпотезу як форму знань та спосіб міркувань досліджували В.А. Бронштен, Р. Джеффрі, В.М. Карпович, П.В. Копнін, В. Лєнцен, К.П. Руденко, У. Стефенс, A. П. Хількевич. Проте, незважаючи на численність наукових праць за відповідною тематикою, феномен наукових гіпотез та еволюція гносеологічних і методологічних поглядів на їх роль в економічних дослідженнях до цього часу залишаються недостатньо вивченими.

Метою дослідження є аналіз та узагальнення основних аспектів гіпотезування у сучасних економічних дослідженнях.

Об’єкт та методика досліджень. Метою дослідження є узагальнення концептуальних          положень, що стосуються формування та апробації гіпотези в економічних дослідженнях. Об’єкт дослідження – процес висування і верифікації гіпотези в економічному дослідженні. Предмет дослідження – теоретико-методологічні, методичні і прикладні аспекти гіпотезування.

Результати досліджень. Гіпотетичність є фундаментальною характеристикою пізнання. Будь-яке нове знання має на перших порах гіпотетичний характер. Наукові теорії з’являються на світ у вигляді гіпотез. І, мабуть, немає жодної наукової теорії, яка свого часу не пройшла б стадії здогаду, гіпотези. Іншими словами, гіпотеза є неминучим етапом складного процесу виникнення, становлення і розвитку наукового знання. До того ж, існуючі наукові теорії розширюються, поглиблюються і конкретизуються завдяки включенню до них нових положень, які добуваються з допомогою гіпотез. Розуміння того, що наукове пізнання неминуче проходить етап здогаду, дає можливість нейтралізувати негативний вплив думок, у яких деякі вчені висловлюють скептичне ставлення до гіпотез як таких форм мислення, що мають усього лише ймовірний характер. Значення тієї чи іншої гіпотези з’ясовується її придатністю до розв’язання актуальних проблем, які стоять перед наукою і суспільною практикою [6, c. 182].

Унаслідок непевного характеру гіпотеза має такі властивості, як неповна достовірність, приблизність і часткова обґрунтованість, отже, вимагає емпіричну перевірку і доказ.

Сучасні дослідники виділяють наступні функції гіпотез, що визначають її роль у розвитку наукового знання:

– організаторська функція, що виражається в упорядкуванні фактів поведінки досліджуваного явища;

– описова функція, яка полягає в здатності гіпотези дати докладний опис минулого, сьогодення і майбутнього станів досліджуваного об’єкта;

– пояснювальна функція гіпотези виражається в здатності гіпотези, що висувається пояснити поведінку об’єкта в минулому, сьогоденні і майбутньому;

– систематизаторська функція, яка полягає в узагальненні відомостей про будь-яке явище чи процесі;

– передбачувальна функція, яка виражається в тому, що наукова гіпотеза здатна прогнозувати майбутнє стан досліджуваного об’єкта.

Сучасний економічний тлумачний словник визначає гіпотезу так: «1. Наукове припущення можливого здійснення певних дій, подій і передбачення їх наслідків. 2. Науково передбачуване обґрунтування щодо пояснення, оцінки ймовірного розвитку певних суспільно-економічних (політичних) явищ теорії, практики. 3. В економіці – обраний і формалізований засіб наукового пізнання, один із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена. Одна з форм розвитку наукового пізнання, засіб переходу від невідомого до відомого, від незнання до знання. Застосовується як методична засада вирішення певної конкретної ринкової (підприємницької) проблеми. 4. У комерційній практиці – ідея для розробки моделей прогнозування розвитку економічних явищ. 5. У правових відносинах – складова правової норми, що визначає умови, за яких суб’єкти права здійснюють свої права та обов’язки. 6. Переносно – будь-яке припущення, здогад, передбачення» [1].

Проходячи певні етапи розвитку, починаючи з аналізу наукової проблеми, вибору і обґрунтування наукової гіпотези, і закінчуючи емпіричною перевіркою гіпотези і подальшим її застосуванням або відмовою від неї, гіпотеза здатна пояснити факти, які не вкладаються в існуючі теорії та закони. Потреба в гіпотезі визначається саме в тому випадку, коли зв’язок між явищами не є ясним і зрозумілим.

Важливо відзначити, що науковим співтовариством висуваються певні вимоги до наукової гіпотези, яка висувається і захищається. Перш за все, гіпотеза повинна служити поясненням будь-яких явищ і процесів, відповідати їм. Іншими словами, гіпотеза формулюється щодо конкретної предметної області. По-друге, наукова гіпотеза повинна містити в собі відповідь на породила її проблему. По-третє, вона формулюється на мові конкретної науки. По-четверте, наукова гіпотеза повинна бути логічно коректною. По-п’яте, вона повинна мати суворе обґрунтування, що, в свою чергу, має на увазі несуперечливість та інформативну спрямованість. По-шосте, критерієм науковості гіпотези є доступність її перевірки, при цьому, варто зазначити, що в економічній науці цей критерій дотримується не завжди, причиною чого є специфічний характер даної науки. По-восьме, науковість гіпотези означає і те, що вона повинна сприяти подальшому вивченню предметної області, для пояснення якої вона створювалася. Нарешті, необхідна відкритість наукової гіпотези для розвитку з метою перетворення в теорію або спростування [6, c. 183].

Економісти оперують різними видами гіпотез в залежності від того, чи може припущення претендувати на пояснення всієї множини досліджуваних явищ, частини цієї множини або окремого явища. З огляду на цю особливість гіпотез, їх відповідно поділяють на загальні, часткові й одиничні [4]. Загальна гіпотеза — припущення про певні закономірності, які стосуються всієї множини явищ відповідної предметної сфери. Часткова гіпотеза — припущення про певні закономірності, які стосуються тільки деяких елементів множини явищ відповідної предметної сфери. Після з’ясування специфіки підмножини явищ, кожного з яких стосується передбачувана закономірність, часткова гіпотеза перетворюється на загальну. Одинична гіпотеза — припущення, що стосується характеристики єдиного предмета чи явища.

Підсумовуючи вищесказане про сутність і основні функції гіпотези як форми наукового знання, зазначимо наступні ключові положення:

По-перше, гіпотеза, виступаючи припущенням про природу якогось явища, ґрунтується на сукупності знань вченого і носить імовірнісний характер, отже, вимагає емпіричної перевірки.

По-друге, володіючи рядом важливих функцій, гіпотеза здатна пояснити факти, що не укладаються в існуючі теоретичні рамки. При цьому гіпотетико-дедуктивний метод дозволяє не тільки пояснювати факти поведінки об’єкта в минулому і сьогоденні, але також за допомогою цього методу можливо розподіл усіх прогнозування майбутнього перебування об’єкта.

По-третє, застосування гіпотетико-дедуктивного методу в економіці має свої специфічні особливості, що стосуються процесу висування гіпотези, процедури її перевірки, а також трактування істинності отриманого знання.

Типологія гіпотез в економічних дослідженнях формується відповідно до існуючих різновидів знань: розрізняють гіпотези про існування матеріальних об’єктів та гіпотези про ознаки [4]. Гіпотези про існування матеріальних об’єктів, в свою чергу, можна розділити на два підтипи: 1) гіпотези про існування певного виду об’єктів; 2) гіпотези про існування певного конкретного елемента попередньо визначеної множини об’єктів (елемента обсягу попередньо введеного виду об’єктів). Гіпотези про ознаки також мають свою класифікацію: 1) гіпотези про актуальність певних ознак для досліджуваного явища; 2) гіпотези про наявність чи відсутність певних ознак у пізнаваного об’єкта; 3) гіпотези про конкретний вияв у об’єкта пізнання ознак певного типу; 4) гіпотези про зміну ознак, явищ; 5) гіпотези про наявність зв’язку між ознаками. Гіпотези про ознаки досить поширені в економічних дослідженнях, а тому потребують більш детальних роз’яснень [6, c. 185].

Основними рисами, які дозволяють відрізнити наукові гіпотези від усіх інших припущень і здогадів, є: принципова перевірюваність припущення, яке оголошується гіпотезою; максимальна її загальність; наявність передбачувальної сили; принципова (логічна) простота; наступність, зв’язок висловлюваного припущення з попереднім знанням.

Розглянемо еволюцію економічного знання як низки гіпотез, що змінюють одна одну. Представниками меркантилізму, першої школи економічної теорії, було зроблено припущення про те, що багатство країни має визначатися кількістю грошей або товарів в економіці. Виходячи з цієї передумови, меркантилісти дійшли висновку, що зростання добробуту країни досягається за допомогою зовнішньої торгівлі. Отже, заохочувалося залучення в країну грошових потоків з-за кордону шляхом проведення політики протекціонізму і за рахунок активного державного втручання в сферу зовнішньої торгівлі. На основі гіпотези про те, що багатство нації формується в області торгівлі, економічна наука розвивалася аж до другої половини XVIII століття, коли французьким економістом Ф. Кене була опублікована робота під назвою «Економічна таблиця».

У своїй роботі Ф. Кене висунув вкрай важливу для подальшого розвитку економічної теорії гіпотезу про те, що джерелом багатства нації є, перш за все, праця в сільському господарстві. На його думку, в сфері торгівлі відбувається тільки перерозподіл багатства, що було створено в землеробстві. Відмова від гіпотези, що ототожнює багатство нації з кількістю грошей в країні, вплинула на політику багатьох країн і, як наслідок, поставила проблеми реального сектора на перший план. Надалі економічна теорія продовжувала розвиватися у формі гіпотез, що змінюють одна одну під впливом нових подій і фактів, які кидають виклик чільної теоретичної концепції (див. таблиця 1).

Таблиця 1. Порівняння ключових гіпотез і висновків основних економічних шкіл

Показовим прикладом використання гіпотетико-дедуктивного методу на сучасному етапі розвитку економічної науки може виступати порівняння двох конкуруючих між собою наукових шкіл «нових класиків» і «нових кейнсіанців». Висуваючи принципово різні гіпотези, представники даних шкіл, в решті решт, приходять до протилежних висновків про ефективність ринкової економіки і, отже, про доречність активного державного участі в економіку.

Вивчивши еволюцію економічного знання як низку гіпотез, що змінюють одна одну, ми можемо зробити висновок про те, що гіпотетико-дедуктивний метод наукового пізнання відіграє основну роль у розвитку економічної думки. Гіпотеза дозволяє будувати нові теоретичні концепції, які здатні пояснити ряд існуючих на сьогоднішніх день проблем функціонування світової економіки, і, в той же час, запропонувати подальші шляхи їх вирішення.

Висновки

Таким чином, гіпотеза – це обґрунтоване припущення про властивості і причини змін досліджуваного об’єкта, що виступає в формі розвитку знання про цей об’єкт, а також вимагає емпіричної і теоретичної перевірки. Висування гіпотези основується на сукупності знань вченого і має доповнюватися процесом теоретичної і емпіричної перевірки. Гіпотеза в економіці має ряд специфічних особливостей, які стосуються процесу висування гіпотези, процедури її перевірки, трактування істинності отриманого знання. Дослідження історії розвитку економічної теорії дозволяє прийти до висновку про те, що гіпотези, що змінюють одна одну в міру накопичення нових фактів, є рушійною формою розвитку економічної науки. Підтверджуючи висунуту нами гіпотезу про засадничу роль гіпотези в розвитку економічного знання, можна зробити висновок, що гіпотетико-дедуктивний метод сприяє продуктивній розробці концепцій, спрямованих на вирішення актуальних економічних проблем. Варто зазначити, що в умовах сучасної кризи світової економіки і загострення проблеми глобальних дисбалансів стає актуальним питання про формування нової економічної концепції, що дозволяє дати адекватну оцінку ситуації, що склалася і запропонувати ефективний вихід з неї. Як було показано в роботі, гіпотетико-дедуктивний метод, що припускає висування гіпотези і подальше її доказ або спростування, виступає фундаментальним методом наукового пізнання в економіці. Висування нових гіпотез, найбільш відповідних економічної дійсності, розширення передумов, виявлення раніше неврахованих факторів, наприклад, особливостей розвитку людського капіталу в країні, в сукупності з удосконаленням емпіричних методів перевірки гіпотез можуть сприяти подальшому розвитку економічного знання і вирішенню найбільш актуальних проблем світової економіки.

Література

1. Академічний тлумачний словник [Електронний ресурс]: навч.посіб./ за ред. С.М. Гончарова. – Рівне: НУВГП, 2008. – 264 с. // Режим доступу: http://sum.in.Ua/s/ekonomichnyj.
2. Коэн М., Нагель Э. Введение в логику и научный метод. – Челябинск: Социум, 2010.
3. Дуцяк І.З. Методи формування гіпотез: монографія / І.З. Дуцяк. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київ. ун-т”, 2006. – 173 с.
4. Дуцяк І.З. Систематизація методів формування припущень у процесі практичних міркувань / І.З. Дуцяк // Наук. зап. Терноп. ун-ту. Сер. філософія. – Тернопіль, 2007. – № 15. – С. 91-98.
5. Дуцяк І.З. Стан методології пізнавальної діяльності в галузі історії філософії / І.З. Дуцяк // Історія філософії: теорія та методологія (до 110-річчя від дня народження В. Ф. Асмуса): зб. наук. праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київ. ун-т”, 2006. – С. 66-68.
6. Литвинчук І. Л. Гіпотезування у сучасних економічних дослідженнях / І. Л. Литвинчук // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. – 2012. – № 1(2). – С. 181-194.
7. Сауров С.Ю. Феномен гипотезы в естественнонаучном познании: Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук: 09.00.01 / Сауров Сергей Юрьевич. – Киров, 2007. – 189 с.
8. Сидоренко Н.И. Гипотеза как форма научного познания / Известия РЭУ им. Г.В. Плеханова, № 4 (18), 2014. С. 10 – 17.