Вступ

Актуальність теми. Соціально-відповідальне інвестування є тенденцією, яка сформувалась у сучасному економічному середовищі. Вона полягає у поступовому переході дедалі більшої кількості суб’єктів інвестиційної діяльності до її здійснення на основі поєднання бізнес-інтересів з інтересами суспільства. Тобто в усі бізнес-процеси як визначальні принципи вбудовується повага до прав та свобод особистості і груп осіб, які вбачають свій інтерес у певному бізнесі, а також повага до суспільства загалом і дбайливе ставлення до довколишнього природного середовища. Розвиток цієї тенденції став можливим тому, що дотримання згаданих принципів перетворилося з суто витратного, на перший, неуважний погляд, на конкурентну перевагу для бізнесу та важливий чинник сталого розвитку для держави, суспільства. Для України актуальність теми зростає в контексті євроінтеграційних процесів, коли умовою входження вітчизняних компаній на європейські ринки є удосконалення стандартів ведення інвестиційного бізнесу, захисту інвесторів, підвищення привабливості країни для зарубіжних інвестицій.

Недостатньо досліджено перспективи розвитку соціально-відповідального інвестування в контексті глобальної фінансової кризи, перспектив його розвитку в Україні. Також значною проблемою є неусвідомлення важливості та доцільності соціально-відповідального інвестування українськими бізнесовими колами. Загальноприйняте визначення цього поняття ще не сформувалось ні на науковому, ні на практичному, ні на юридичному рівні.

Мета та завдання дослідження: дослідити сутність і перспективи розвитку соціально-відповідального інвестування в Україні і світі. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: визначити основні передумови виникнення SRI; проаналізувати еволюцію SRI; уточнити зміст поняття «соціально-відповідальне інвестування»; визначити тенденції його розвитку; розробити рекомендації щодо активізації розвитку SRI.

1. Сутність та тенденції соціально-відповідального інвестування

Розвиток ринків фінансових послуг у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. зумовив появу нових фінансових інструментів і послуг, методів і стратегій інвестування. Прикладом таких стратегій є соціально-відповідальне інвестування (англ. socially-responsible investing, SRI), яке також має назву «етичне інвестування» (англ. ethical investing). Воно полягає у тому, що як критерії вибору інструментів інвестування поруч з суто економічними використовують так звані етичні.

Спробуємо визначити сутність цієї стратегії. Термін «соціально відповідальне інвестування», що виник у США в 1970-х рр., найчастіше застосовують як загальну назву різноманітних практик вкладання коштів з метою досягнення позитивного соціального ефекту. Він також може стосуватися вкладень у інноваційні підприємства, які розвивають енергоефективні та екологічно чисті технології, інвестицій у регіональний розвиток, або навіть внутрішньокорпоративних вкладень (наприклад, у підвищення кваліфікації персоналу), або уникнення вкладень у певні інструменти. Тобто розуміння «соціального ефекту» є досить широким. Отже, соціально-відповідальне інвестування може розглядатися як процес прийняття інвестиційних рішень, які, крім фінансового результату, враховують екологічні, етичні й соціальні наслідки інвестицій.

Соціально відповідальне інвестування, як одна зі світових тенденцій, отримало широке розповсюдження на розвинутих фінансових ринках та поступово розвивається на ринках, що формуються. У розвинутих країнах вже сформувалась спільнота інституціональних та індивідуальних інвесторів, які дотримуються стратегій, форм та методів соціально відповідального інвестування.

Стратегії соціально відповідального інвестування — це методи, що застосовуються для відбору об’єктів інвестування з метою формування портфелю цінних паперів у відповідності до нефінансових критеріїв відповідальних інвесторів, які намагаються не тільки отримати прибуток, але й сприяти вирішенню одної або декількох нагальних проблем сучасного суспільства.

Досить поширеним є його тлумачення як сучасної інвестиційної стратегії, яка враховує не лише прибутковість інвестицій, а й корисність або шкідливість їх для суспільства. Можна розглядати його як спосіб ведення бізнесу, за якого здійснюється вкладання коштів, управління ризиками і можливостями з урахуванням очікувань зацікавлених осіб. Також можна розглядати як процес створення та реалізації певного продукту, який відповідає суспільним потребам і не має негативного впливу на екосистему. Але це не означає відмову від головної цілі інвестування – отримання прибутку, без якого інвестиційна діяльність втрачає для інвестора сенс. Тому ефективність соціально відповідального інвестування характеризується досягненням цієї цілі у поєднанні з етичними цінностями. Це передбачає: фінансову ефективність (прибутковість, зростання виручки, обсягу реалізації, страхування ризиків, зменшення операційних витрат); нефінансову ефективність (репутація та імідж, лояльність клієнтів, персоналу, постачальників); ефективність впливу на відповідній території. Хоча в основі все ж лежатиме зіставлення доходів та витрат [1, с. 191], розумний інвестор переймається також максимізацією соціальної вигоди від вкладеного капіталу і дбайливим ставленням до навколишнього середовища. Це робить його більш конкурентоспроможним, соціальна відповідальність все більше важить у формуванні репутації компанії, сприяє підвищенню її капіталізації. Відповідальне інвестування також може розглядатись як прогресивна стратегія управління ризиками в інвестиційній діяльності. Адже врахування інтересів зацікавлених осіб може трактуватись як запобігання можливим конфліктам. А деяке підвищення витрат, пов’язане з цим, допомагає в майбутньому уникати значних виплат компенсацій у разі завдання шкоди цим особам.

Віхою для розвитку соціально-відповідального інвестування стало набуття чинності у 2000 р. Глобальним Договором ООН, який виник як міжнародна ініціатива підвищення соціальної відповідальності бізнесу, дотримання корпораціями прав людини і екологічних норм. 10 принципів Договору згруповані у 4 блоки:

1. Права людини: 1) ділові кола мають поважати та захищати міжнародно-визнані права людини; 2) не повинні брати участь у порушенні прав людини.
2. Трудові відносини: 3) ділові кола мають підтримувати принцип свободи асоціацій та ви-знавати право на колективний договір; 4) підтримувати ліквідацію усіх форм примусової та обов’язкової праці; 5) ліквідацію дитячої праці; 6) ліквідацію дискримінації при прийомі на роботу та в професійній діяльності.
3. Навколишнє середовище: 7) ділові кола мають підтримувати обережний підхід до екологічних завдань; 8) підтримувати посилення екологічної відповідальності; 9) заохочувати розробку і розповсюдження екологічно безпечних технологій.
4. Боротьба з корупцією: 10) ділові кола мають боротися проти усіх видів корупції, у тому числі здирництва та хабарництва.

Деякі дослідники цей перелік принципів об’єднують у три групи:

1)       екологічні (захист навколишнього середо-вища, уникнення вкладень у екологічно шкідливе виробництво, негативне ставлення до викидів парникових газів, забруднення повітря, води, ядерної енергетики, токсичних відходів);

2)       соціальні (дотримання прав людини, стандартів оплати і безпеки праці, невикористання дитячої праці, здоров’я населення, боротьба проти корупції);

3)       етичні (не вкладаються кошти у виробництво і торгівлю зброєю, виробництво шкідливих для здоров’я людини товарів чи послуг, наркотиків, тютюнових виробів, алкогольної продукції, порнографії, гральний бізнес, у підприємства, що порушують права особи, зокрема працівників, місцевого населення).

Чинники виникнення і поширення. В основі сучасних принципів соціально-відповідального інвестування лежать етичні норми, прийняті у деяких релігіях. Так, способи використання грошей без порушення етичних норм передбачали іудейські закони, Коран, Шаріат. У США ще в XVI ст. у протестантських сектах квакерів і менонітів заборонялося вкладення коштів у справи, які суперечили релігійним принципам [1, с. 191].

Останнім часом, у зв’язку з розвитком глобальної фінансової кризи, інвестори демонструють зацікавленість у принципах «ісламських фінансів», які корелюють із соціально відповідальним інвестуванням [2, с. 262].

Вкладання коштів у виробництво засобів, за допомогою яких громадянин може захистити своє життя, своїх близьких, здоров’я, майно а держава – свою територіальну цілісність, суверенітет, можна вважати цілком соціально відповідальним, а негативний відбір має зберігатися стосовно виробників зброї країн агресорів. Зростання виробництва зброї в Україні в зв’язку з необхідністю протистояння агресії з боку Росії має значну соціальну підтримку, і крім того, створює додаткові робочі місця та зарплати працівникам, валову додану вартість, забезпечує розвиток науки, техніки і технологій, надходження додаткових податків до бюджету, стає «точкою зростання», яка здатна забезпечити зростання також ряду суміжних галузей та сприяти виходу економіки України з кризи. Тому держава, значно збільшуючи замовлення озброєнь, і відповідно, фінансування цієї галузі, чинить «соціально відповідально».

Далі проаналізуємо класифікацію соціально-відповідальних інвестицій. Так, на ринку США поширеним є такий поділ:

1. ESG Incorporation – Інвестиції з урахуванням соціо-етико-екологічних чинників.
2. Shareholder Resolutions – безпосередній вплив інвесторів на діяльність компанії.
3. Overlapping Strategies та інвестиції, що використовують змішані стратегії.

На ринку Європи з 2012 р. існує поділ на 7 категорій:

–         Sustainability themed Investment – інвестиції «сталого розвитку»;

–         Best-in-Class investment selection – інвестиції у найбільш ефективні компанії;

–         Norms-based screening – інвестування із застосуванням методу скринінгу;

–         Exclusion of holdings from investment – інвестиції на основі негативного відбору;

–         Integration of ESG factors in financial analysis – інвестування на основі стратегії в контексті фінансового результату;

–         Engagement and voting on sustainability matters – інвестиції, що використовують метод активних дій – безпосередній вплив інвесторів на діяльність компанії;

–         Impact investment – інвестиції «впливу».

В Україні відповідальне інвестування розвивається досить повільно. Ринок соціально відповідальних інвестицій практично відсутній. Проте присутність іноземних фондів відповідальних інвестицій на вітчизняному фондовому ринку дозволила б українському бізнесу, по-перше, залучати додаткове фінансування за рахунок включення облігацій та акцій українських компаній у портфелі фондів соціально відповідальних інвестицій, і, по-друге, суттєво здешевити вартість залучення інвестиційних ресурсів. Основною проблемою розвитку відповідального інвестування на національному ринку вбачається низька прозорість українського бізнесу. Відсутність інформації про етичну та соціальну діяльність підприємств фактично унеможливлює залучення коштів соціально відповідальних інвесторів в українські компанії. Інвестори здебільшого не мають можливості оцінити їх діяльність в аспекті соціально відповідального інвестування. В той же час, набирає обертів тенденція до запровадження соціальної відповідальності вітчизняного бізнесу. Отже, найближчим часом можливо очікувати зрушень і у напрямку відповідального інвестування. 

2. Сучасні стратегії соціально відповідального інвестування

Часто виділяють три такі стратегії соціально відповідального інвестування.

1. Screening – відбір. Відбір компаній до інвестиційного портфелю здійснюється шляхом аналізу, поряд з фінансовими, низки нефінансових аспектів. Це дає змогу уникати вкладання у компанії, які не відповідають критеріям соціально-відповідальної діяльності. Найбільш вживані фільтри: тютюн, екологія, права людини, недискримінаційна політика зайнятості, гральний бізнес, алкоголь, зброя. Звичайні фільтри: трудові відносини, захист тварин, участь у місцевих інвестиційних програмах, благодійність. Спеці-альні фільтри: винагорода керуючих, аборти, контроль над народжуваністю, міжнародні стандарти праці. Відбір може бути негативним («negative» чи «avoidance» screening) – виключення компаній, чия діяльність суперечить цінностям інвестора. Набирає популярності і «positive screening» – цілеспрямований пошук паперів компаній, які позитивно впливають на розвиток суспільства, захист довколишнього середовища. Відбір здійснюється на основі спеціальних рейтингів – Domini Social Index, Calvert Social Index [2, с. 262].
2. Shareholder advocacy (shareholder activism) – активні дії акціонерів. Підняття співвласниками компаній питань стосовно діяльності, ділової етики компанії, на зібраннях акціонерів, діалог з менеджментом [6, с. 71].
3. Community investing – інвестування в локальні громади, займає малу частку ринку СВІ, однак має велике значення для соціального розвитку [6, с. 71].

Розглянемо більш детально сутність кожної стратегії.

Соціально відповідальний відбір, або скринінг, або “просіювання”, або “портфельна селекція”. Це одна із основних стратегій соціально відповідального інвестування, який передбачає ретельний аналіз усіх фінансових та нефінансових факторів (соціальних, етичних, екологічних), що впливають на формування вартості компанії, а також визначають можливість її сталого розвитку у майбутньому: показники фінансово-господарської діяльності, корпоративна політика, відносини з інвесторами, репутація, менеджмент, ставлення до навколишнього середовища. Виокремлюють два підходи: позитивний скринінг (включення в інвестиційний портфель об’єктів інвестування, що відповідають встановленим критеріям) і негативний (виключення з портфелю об’єктів, що не відповідають встановленим критеріям) [8, с. 6].

Захист інтересів акціонерів, або акціонерна адвокатська діяльність. Така стратегія інвестування полягає у використанні прав акціонерів для впливу на діяльність емітентів у сфері захисту суспільних інтересів. Відмінність даного методу від скринінгу полягає у тому, що взаємодія впливає не на вибір цінних паперів, а на поведінку емітентів при сформованому портфелі. Особливе значення в цій стратегії має активність інституційних інвесторів, які можуть істотно впливати на корпоративну політику і рішення компанії-емітента.

Громадське інвестування, або інвестування в місцеві спільноти. Представляє собою невелику за обсягом, але досить важливу стратегію. Передбачає використання коштів інвесторів на фінансування певних проектів, суб’єктів або регіонів, які мають недостатнє фінансування або розташовані у екологічно несприятливих районах. Вона спрямована не на вдосконалення корпоративної політики і практики, а на соціальний і суспільний розвиток та вирішення конкретних проблем. Фінансові установи громадського інвестування надають позики і кредити венчурним компаніям, підприємствам малого та середнього бізнесу, фінансують освітні проекти, програми охорони здоров’я і будівництво доступного житла. Інфраструктура інвестування в місцеві спільноти також включає різноманітні програми та центри підтримки вкладень у розвиток громад [6]. Невеликий фінансовий результат громадського інвестування компенсується “соціальним прибутком” інвестора, який полягає у створенні позитивної репутації серед членів громади та приносить задоволення від усвідомлення того, що його кошти працюють на благо людей.

Інвестування в соціальні проекти. Така стратегія розглядається як частковий випадок соціально відповідальних проектів з тією лише різницею, що вони перетворюють суспільні й екологічні турботи в об’єкти інвестування професійно-керованих інституціональними інвесторами венчурних фондів [3, с. 93].

Досліджуючи розвиток соціально відповідального інвестування на третьому етапі його еволюції, Європейський форум сталого інвестування (EUROSIF) оприлюднив результати щорічного звіту “European SRI Study 2010”, у якому представив нову класифікацію інвестиційних стратегій. П’ять видів стратегій були об’єднані у дві групи: основні (Core SRI) та загальні (Broad SRI). При цьому, основними визначено наступні дві стратегії та їх комбінації: 1) виключення на основі дотримання нормативів та етичних цінностей (з урахуванням трьох або більше критеріїв); 2) позитивний відбір “кращий у своєму класі” та інвестування у тематичні фонди. До загальних віднесено наступні три стратегії: 1) простий відбір (з урахуванням одного або двох критеріїв або етичних принципів); 2) взаємодія; 3) інтеграція [9].

Результати подальшого вдосконалення розробленої EUROSIF класифікації було викладене у дослідженні “Sustainablе & Responsible Investment. Basics and Strategies”, проведеному Zurcher Kantonalbank [10]. Згруповані у Core SRI та Broad SRI стратегії були більш конкретизовані, що дозволило виокремити та охарактеризувати дев’ять стратегій, які, в аспекті еволюції, можливо вважати стратегіями періоду розвитку соціально відповідального інвестування.

Аналіз підходів міжнародних організацій та ініціатив щодо стратегій відповідального інвестування на сучасному етапі їх еволюції демонструє загальновизнану та сталу позицію щодо наступних п’яти стратегій: негативний скринінг, нормативний скринінг, позитивний підхід, тематичне інвестування, взаємодія. При цьому, має місце незначна термінологічна неоднорідність. Стратегію “інвестиції впливу” не виокремлюють EFAMA та РШ. У класифікації EFAMA відсутня також стратегія “ESG-інтеграція”.

Узагальнення існуючих підходів до визначення інвестиційних стратегій, що відповідають сучасному періоду еволюції соціального відповідального інвестування, дозволяє виокремити дев’ять видів стратегій.

Розглянемо сутність кожної із дев’яти сучасних стратегій відповідального інвестування.

Негативний відбір, або виключення з інвестиційного середовища. Вважається основною стратегією соціально відповідального інвестування. Керуючись етичними принципами, відповідальні інвестори виключають зі своїх портфелів цінні папери компаній, які мають недобросовісну ділову практику та допускають порушення законодавчих вимог, здійснюють діяльність, пов’язану з виробництвом та розповсюдженням шкідливої для здоров’я продукції (алкогольна та тютюнова промисловість), ведуть ігорний бізнес, займаються сумнівною з моральної точки зору діяльністю (співпраця з диктаторськими урядами, постачання зброї у зони конфліктів, проведення дослідів на тваринах). Вони також ігнорують цінні папери компаній, чий бізнес завдає шкоди довкіллю (атомна енергетика, металургійна та хімічна промисловість) або здійснюється на небажаних територіях. Не можуть бути включені у портфель відповідального інвестора цінні папери компаній, які використовують дитячу працю, обмежують право на декретну відпустку, порушують права на свободу укладення колективних договорів [13, с. 5].

Нормативний скринінг. Цей підхід базується на дотриманні стандартів (норм) і, також, вважається негативним. Він полягає у виключенні компаній, що систематично не відповідають принципам корпоративної соціальної відповідальності, викладеним в основних міжнародних документах, зокрема у Глобальному договорі ООН, Основних конвенціях Міжнародної організації праці, Керівництві ОЕСР для транснаціональних корпорацій. Для інвестування відбираються об’єкти, що точно відповідають міжнародним нормам і стандартам у соціальній та екологічній сферах, а також у сфері корпоративного управління.

Відбір найефективніших компаній. Ця стратегія вважається видом позитивного скринінгу. Вона передбачає відбір компаній, які мінімально впливають на навколишнє середовище або проводять активну соціальну політику. Відбираються компанії, що мають найкращі результати у своєму секторі або у певному напрямі. Для відбору компаній інвестори використовують власні screening-бази та спеціалізовані бази даних професійних дослідницьких організацій (KLD Research&Analytics (Великобританія), IRRC Environmental Profile Database, TrustSimon, Dow Jone Interaktive (США), ETHIBEL (Бельгія), Sustainable Asset Management (Швейцарія)), спеціалізованих некомерційних організацій (Institutional shareholder services, Nuklear free America). Окрім того, використовуються відомості з інтернет-джерел, публікацій ЗМІ, річних фінансових та нефінансових звітів компаній, безпосередніх запитів до компаній про надання інформації. Як правило, спочатку розглядаються фінансові показники емітента, після чого перевіряється, чи відповідає компанія соціальним та екологічним критеріям, яких дотримується інвестор [8, с. 8; 15].

Стійке тематичне інвестування, або інвестування сталого розвитку. Такий підхід передбачає інвестування в активи або тематичні інвестиційні фонди, які приділяють увагу вирішенню проблем сталого розвитку, зокрема таких, як запобігання глобальним змінам клімату та нестачі питної води, розвитку еко-технологій, охороні здоров’я, виробництву та використанню відновлювальних джерел енергії, ефективному використанню природніх ресурсів. Прикладом застосування даної стратегії може бути інвестування у компанії, що мають розвинену практику охорони навколишнього середовища, яке здійснюється цільовими “зеленими фондами”.

Інтеграція ESG-критеріїв, або інтеграція ESG-критеріїв у фінансовий аналіз. Дана стратегія включає ретельний аналіз ESG-критеріїв нарівні із фінансовими показниками і спрямовується на виявлення потенційного впливу (негативного або позитивного) соціальних, екологічних та управлінських факторів на розвиток компанії.

Комбінований підхід. При застосуванні такої інвестиційної стратегії комбінуються декілька методів, наприклад:

1)       поєднання негативного скринінгу на основі сукупності 10—20 критеріїв з метою обмеження обсягу інвестиційного середовища та застосування комплексного ESG-аналізу для відбору об’єктів інвестування; 2) поєднання відбору емітентів на основі нормативного скринінгу, з метою виявлення можливих окремих порушень міжнародних норм і принципів, та позитивного відбору “кращий у своєму класі” серед компаній певного напрямку діяльності; 3) виключення тематичним фондом інвестицій з об’єктів інвестування компаній, що приймають участь у виробництві шкідливої для здоров’я продукції, та використання для відбору емітентів комплексного ESG-аналізу [12, с. 7].

Активне володіння — це інвестиційна стратегія, у відповідності до якої інвестори використовують статус акціонера як один із найвпливовіших інструментів впливу на компанію-емітента. Діючи одноосібно або групою, інвестори придбавають акції певного емітента у кількості, достатній для здійснення контролю та впливу на діяльність компанії або, навіть, для радикальної зміни характеру її діяльності у напрямку покращення соціальної, етичної чи екологічної політики. Якщо зусилля акціонерів не дають результатів, вони, в знак протесту проти політики компанії, можуть продати належні їм акції.

Взаємодія. Цей метод передбачає конструктивний діалог між менеджментом компанії-емітента і інвестором, що виступає у ролі співвласника компанії як акціонер. При спілкуванні з емітентами інвестори практикують індивідуальні (зустрічі та листування з керівництвом, акціонерами, іншими інвесторами) та публічні (ініціювання загальних зборів, спілкування зі ЗМІ) форми взаємодії [13, с. 7].

Голосування та прийняття рішень. Застосування такої стратегії передбачає винесення інвесторами питань корпоративного управління та корпоративної соціальної відповідальності на розгляд загальних зборів акціонерів; ініціювання позачергових загальних зборів; відвідування річних загальних зборів; участь у голосуванні по питанням порядку денного, які стосуються соціальної відповідальності, корпоративного управління, соціальної та екологічної політики компанії; затвердження річної звітності; обрання керівного, виконавчого та контролюючих органів компанії; підписання рішень загальних зборів і резолюцій акціонерів.

Підсумовуючи, необхідно зауважити, що розглянуті стратегії соціально відповідального інвестування не є взаємовиключними. Вони доповнюють одна одну, дозволяючи не тільки відбирати об’єкти інвестування та емітентів, але і взаємодіяти з ними з позиції акціонера у питаннях корпоративної соціальної відповідальності.

3.  Аналіз та перспективи соціально відповідального інвестування на українському ринку

Україна переживає важкі часи: трансформаційні процеси ускладнені ситуацією на Сході країни. Об’єктивне сприйняття країни світовою спільнотою відображається у всесвітніх рейтингах, які враховують рівень стійкого розвитку країни та стан соціальної сфери (The Global Competitiveness Index, Sustainability-adjusted Global Competitiveness Index, рейтинг World Competitiveness Yearbook 2016, рейтинг сталого розвитку RobecoSAM та ін.). Більш докладно результати найвідоміших рейтингів наведено в основній частині статті. На превеликий жаль, Україна демонструє низьку конкурентоспроможність, недостатню орієнтацію на сталий розвиток та низький рівень життя населення.

Очевидно, що для покращання рівня життя в країні та для поліпшення іміджу країни в очах світової спільноти необхідно спиратися на довгострокову політику стійкого розвитку, яка враховує турботу про навколишнє середовище та соціальну сферу [2].

Через те, що соціальна відповідальність є одним з компонентів стійкого розвитку, а соціально відповідальне інвестування – це форма практичної реалізації соціальної відповідальності, питання дослідження стану та перспектив розвитку цих процесів в Україні є актуальними та мають найвищій пріоритет на сучасному етапі розвитку.

Україна, як і інші члени ООН, розпочала роботу зі встановлення цілей сталого розвитку на 2016-2030 рр., відповідних завдань та показників для моніторингу їх досягнення. Очікується, що визначені цілі сталого розвитку становитимуть нову систему взаємоузгоджених управлінських заходів за економічними, соціальними та екологічними вимірами. Інтеграція зусиль щодо збалансованого економічного зростання, прагнення до соціальної справедливості та раціонального природокористування потребують глибоких соціально-економічних перетворень та нових підходів до можливостей глобального партнерства [14].

Оцінити стан та динаміку процесів у країнах на шляху до сталого розвитку до-помагають рейтинги та індекси міжнародних організацій, консалтингових компаній, науково-дослідних установ. Наведемо результати деяких рейтингів сталого розвитку для України.

Згідно з індексом The Global Competitiveness Index (GCI) за 2017-2018 рр. Україна посідає 79-те місце зі 140 країн світу, у тому числі за такими показниками сталого розвитку та соціальної сфери, як «корпоративна етика» (corporate ethics) – 76-те місце та «здоров’я» (Health) – 82-ге місце (поряд з Гондурасом та В’єтнамом). При цьому за показниками «початкова освіта» (Primary education) та «вища освіта і навчання» (Higher education and training) Україна має досить високі позиції – 34-те місце [15].

Індекс сталого розвитку суспільства надає Україні 102-ге місце серед 151 досліджуваної країни поруч з Таджикистаном та Ямайкою [1].

Рейтинг стійкої конкурентоспроможності дослідної та консалтингової компанії SolAbility, який враховує чинники сталого розвитку (ESG-показники), на відміну від суверенних кредитних рейтингів, відводить Україні 86-те місце серед 180 досліджуваних країн [9].

Соціально відповідальне інвестування має місце в Україні, але його поточний незадовільний стан обумовлений сукупністю причин.

Пояснення причин низького рівня соціально відповідальних інвестицій полягає, перш за все, у сприйнятті самого поняття «корпоративна соціальна відповідальність». Результати проведених в Україні досліджень (2010 р.) вказують на те, що більшість управлінців вищої ланки вважає, що «вирішення соціальних проблем є сферою компетенції органів державної і місцевої влади, а основним обов’язком підприємств є одержання прибутку». Крім того, «лише 8,7% розуміють стратегічну спрямованість соціальної відповідальності та її роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства» [19]. У цьому і полягає суттєва різниця сприйняття КСВ в Україні та у світі, де КСВ розглядається як «добра практика», новий рівень стратегічного розвитку підприємства, культивується прозорість діяльності, у т.ч. у висвітленні фактів розробки, впровадження та слідування корпоративно-відповідальній стратегії ведення бізнесу, моніторингу нефінансових показників компанії.

Решта причин недостатнього розвитку соціально відповідального інвестування також перебуває в площині стримуючих факторів розвитку КСВ в Україні: недосконалість чинного законодавства у сфері КСВ, дефіцит фінансових ресурсів, складність ви-значення економічного ефекту від соціально відповідальної діяльності, відсутність належних стимулів розвитку соціальної відповідальності та взагалі збалансованої політики та механізму державного регулювання цих процесів. Вплив перелічених факторів диференціюється залежно від розмірів підприємства: для малих підприємств найбільшим стримуючим фактором є брак фінансових ресурсів, натомість для середніх і великих – недосконале вітчизняне законодавство [19].

Крім того, зазначимо суттєву проблему оцінювання рівня розвитку соціально відповідального інвестування в Україні через низький рівень прозорості у діяльності підприємств, добровільність формування соціальних звітів та відсутність єдиних підходів до них, що робить неможливим систематизацію даних та їх аналіз.

Деякі науковці зазначають існуюче протиріччя між соціальними та економічними цілями підприємства, необхідністю знаходження балансу, оптимального співвідношення між цими видами діяльності. Але ми вважаємо, що для досягнення сталого роз-витку кожного підприємства та країни в цілому цільову функцію треба визначати дещо іншим чином: використання соціально відповідальних інвестицій як інструменту підвищення рівня капіталізації підприємства, добробуту власників, сталого розвитку країни. Це знаходить відображення і в міжнародній практиці, наприклад, у концептуальних підходах до розвитку корпоративної політики Міжнародної організації роботодавців [9].

За умов слідування Україною євроінтеграційним напрямом та орієнтації на сталий розвиток динамічні процеси соціально відповідального інвестування є необхідною передумовою підвищення конкурентоспроможності української економіки.

На рівні підприємств для визначення пріоритетності соціальних інвестицій рекомендовано використовувати матрицю істотності, за допомогою якої відбувається оцінка нефінансового впливу [8].

Оцінка стану та динаміки процесів в Україні на шляху до сталого розвитку за допомогою світових рейтингів демонструє низьку конкурентоспроможність країни, недостатнє врахування пріоритетів сталого розвитку у стратегії розвитку та низький рівень життя населення. Соціально відповідальне інвестування – це інструмент досягнення та підтримки сталого розвитку, який є пріоритетом розвитку людства.

Висновки

Соціально-відповідальні інвестиції перетворились на провідну частину фондового ринку, яка постійно збільшується. Здійснення інвестицій у формі SRI стало невід’ємним елементом стратегії та культури ведення бізнесу у провідних компаніях світу. Ця стратегія приваблює усе більше інвесторів і розглядається як невід’ємний елемент реалізації стратегії сталого розвитку, на яку орієнтовані провідні країни. Інвестори переконуються у вигідності концепції «triple bottom line», яка складається з фінансових, соціальних и екологічних параметрів при оцінці інвестиційного проекту. А відповідальні компанії у довгостроковій перспективі є більш конкурентоспроможними, тому вкладення у них більш привабливі.

Проте сучасні тенденції, які сформувалися на ринках розвинених країн, не повною мірою реалізуються на нових інвестиційних ринках, зокрема в Україні. Тенденція розвитку соціально-відповідального інвестування тільки зароджується, хоча поки що рівень її розуміння та поширення є незадовільним. Існує необхідність створення економічних передумов для розвитку цього виду інвестування.

Але фактично відбувається ігнорування правлячим класом, як його бізнесовою, так і чиновницькою частиною, принципів соціально-відповідальної поведінки. Так, прикриваючись цілями дотримання суто технічного показника платіжного балансу, здійснюється свідоме значне пониження курсу національної валюти до долара США. При цьому не відбувається коригування виплат громадянам відповідно до знецінення національної валюти, чим завдається катастрофічна шкода їхнім реальним статкам. Фактично, правлячий клас отримав можливість платити працівникам втричі менше, ніж до 2014 р., тим самим підтримуючи конкурентоспроможність власного бізнесу за рахунок обкрадання трудящих, а не за рахунок конкурентних переваг, створених власними досягненнями в менеджменті, інноваціях, виробництві. Це робить вкладання коштів іноземними інвесторами в бізнес-структури, які належать українським олігархам, таким, що не відповідає принципам соціальної відповідальності.

Список використаних джерел

1. Лазар Ю. В. Сучасні тренди розвитку соціально-відповідального інвестування: закордонний та вітчизняний досвід / Ю. Лазар, О. Завальна // Механізм регулювання економіки. – 2012. – № 4. – С. 190-195.
2. Мошенський С. З. Соціально-відповідальне інвестування: сутність та перспективи розвитку [Електронний ресурс] / С. З. Мошенський // Міжнародний збірник наукових праць. – Вип. 3 (21). – С. 258-263. – Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu.ua/89/1/258.pdf. – Назва з екрана.
3. Майстренко О. В. Соціально-відповідальне інвестування: західний досвід / О. В. Майстренко [Електронний ресурс] // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – 2015. – № 10. – Режим доступу: h1ttp://www.economy.nayka. com.ua/pdf/10_2015/38.pdf. – Назва з екрана.
4. Костюк О. М. Соціально-відповідальне інвестування: основні тренди в американській та європейській практиці / О. М. Костюк, Я. І. Мозговий // Вісник УАБС. – 2011. – № 2 (31). – С. 79-83.
5. Васильчук І. П. Теоретико-методологічні засади й еволюція концепції соціально відповідального інвестування [Електронний ресурс] / І. П. Васильчук // Бізнес Інформ. – 2015. – № 1. – С. 21-28.
6. Островский А.В. Социальное инвестирование на рынке ценных бумаг: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: 08.00.01 / А.В. Островский. — М., 2014. — 25 с.
7. Васильчук І.П. Теоретико-методологічні засади й еволюція концепції соціально відповідального інвестування / І.П. Васильчук // БІЗНЕСІНФОРМ. — 2015. — № 1. — С. 21 — 28.
8. Іващенко А.І. Теоретичні аспекти розвитку соціально- відповідального інвестування в Україні / А.І. Іващенко // Облік і фінанси. — 2014. — № 3 (65). — С. 90—95.
9. Лазар Ю.В. Сучасні тренди розвитку соціально відповідального інвестування: закордонний та вітчизняний досвід / Ю. Лазар, О. Завальна // Механізм регулювання економіки. — 2012. — №4. — С. 190—195.
10. Милевская М.А. Влияние инвестиционных фондов на политику эмитентов ценных бумаг в условиях формирования этической экономики: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: 08.00.10 / М.А. Милевская. — М., 2015. — 24 с.
11. Садков В. Социальное и социально ответственное инвестирование / В. Садков, О. Кузнецова [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.oil- ru.com/sp/16/686/
12. Поплавська Ж. Економіко-філософські аспекти людського капіталу [Електронний ресурс] / Ж. Поплавська, в. Поплавський // вісник НАН України. – 2002. – № 12. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.Ua/portal/all/herald/2002-12/3.htm
13. Бондаренко А.В. Соціальне інвестування як фактор забезпечення соціально-економічного розвитку держави / А.В. Бондаренко, Л.О. Омелянович // Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури. – 2009. – № 5(79). – С. 201-203.
14. Захарчин Г.М. Інвестування розвитку організаційної культури / Г.М. Захарчин // Економічний простір. – 2008. – № 9. – С. 109-115.
15. Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу: монографія / за загальною редакцією М.П. Буковинської. – К.: ЦП «Компринт», 2015. – С. 297.
16. Зінченко А.Г. Соціальна відповідальність в Україні: Погляди різних стейкхолдерів. Регіональний аспект / А.Г. Зінченко, М.А. Саприкіна. – К., 2008. – 60 с.
17. Зінченко А.Г. Корпоративна соціальна відповідальність 2005-2010: стан та перспективи розвитку / А.Г. Зінченко, М.А. Саприкіна. – К.: Фарбований лист, 2010. – 56 с.
18. Корпоративна соціальна відповідальність: моделі та управлінська практика 20052010: стан та перспективи розвитку: підручник / за наук. редакцією д.е.н., проф. О.С. Редькіна, М.А. Саприкіна, О. Ляшенко, А.Г. Зінченко. – К.: Фарбований лист, 2011. – 480 с.
19. Матеріали дослідження ООН та Accenture [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.accenture.com/us-en/insight-un-global-compact-ceo-study
20. Офіційний сайт ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org.ua/ua/ tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku