Info-Center24

Право, історія та соціологія

Спільні підприємства як форма міжнародних компаній

Вступ

Актуальність теми дослідження. Внаслідок різноманітних процесів інтеграції до світового господарства, умов глобалізації, наслідків світової економічної кризи, набуває актуальності питання щодо залучення прямих іноземних інвестицій до економіки держави та створення спільних підприємств. Інтегруючись у світове господарство, Україна прагне розвивати зовнішньоекономічні відносини у всій різноманітності їх форм.

Створення спільних підприємств в Україні є достатньо актуальним явищем і потенційно привабливим, оскільки саме вони створюють значні джерела фінансових ресурсів для подальшого інвестування, передбачають обмін технологіями, досвідом, тим самим стимулюючи процес виробництва і створюючи конкурентоспроможну продукцію, яка б користувалася попитом на міжнародних ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми створення і функціонування СП, окремі аспекти їх діяльності та питання іноземного інвестування досліджено у працях таких вчених: В. Александрова, М. Бриля, Т. Кизима, Т. Мацибори, Л. Нейкова, І. Стьолярова, А. Юзефовича та інших. Віддаючи належне вченим і фахівцям, у роботах яких узагальнено світовий досвід діяльності СП, треба зауважити, що до цього часу залишилася нерозв’язаною низка питань, пов’язаних з оптимізацією процесу формування та діяльності СП і шляхів адаптації світового досвіду їх розвитку до національних умов, зокрема політичних, соціально-економічних, національно-культурних, що і визначило актуальність цієї роботи.

Мета дослідження – узагальнення підходів до визначення сутності спільного підприємництва як форми міжнародних компаній.

Для досягнення мети, ми поставили перед собою такі завдання:

– вивчити діяльність спільних підприємств,

– надати характеристику видів СП,

– навести класифікацію спільних підприємств, стратегії та мотиви їх створення.

Об’єктом дослідження є економічні відносини у межах спільних підприємств в різних галузях економіки.

Предмет дослідження – процеси створення і функціонування СП, мотиви участі у спільному підприємстві, взаємозв’язки між партнерами у ході здійснення спільної підприємницької діяльності.

Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які стосуються проблем організації та функціонування спільних підприємств. У роботі використано такі методи дослідження: системний аналіз (у ході вивчення процесів заснування і діяльності СП, встановлення та обґрунтування синергічних взаємозв’язків у різних сферах функціонування спільних підприємств); класифікацію (для зведення підходів до характеристики СП у єдину систему); історико-логічний (для виявлення історичних джерел, причин зародження та етапів еволюції спільних підприємств); компаративний аналіз (для визначення можливостей щодо взаємодоповнення і взаємопосилення внесків партнерів до СП та генерації на цій основі синергічного ефекту); статистичні (для дослідження тенденцій розвитку спільних підприємств в Україні).

1. Теоретичні підходи до висвітлення поняття “спільне підприємство”

Нині немає єдиного визначення спільного підприємства, але в науковій та юридичній літературі можна зустріти таке: «Міжнародне спільне підприємство – це об’єднання двох або більше бізнес-партнерів з окремих юрисдикцій для обміну ресурсами, розподілу ризиків та розподілу винагород від діяльності спільного підприємства. Спільне підприємство має елементи партнерства, але, як правило, формується для певної мети чи конкретного проекту, а отже, обмежується цілями, обсягом та тривалістю життєвого циклу. Внесок партнерів спільного підприємства часто відрізняється і, як правило, визначається на основі можливостей кожного партнера та характеру підприємства».

Міжнародні спільні підприємства дають змогу отримати набагато швидший і більш економічний доступ до зовнішніх ринків, ніж це можна досягти, придбавши існуючу компанію в юрисдикції або розпочавши нове підприємство. Спільні підприємства забезпечують швидкий доступ до каналів розподілу продукції, а також забезпечують доступ партнера-нерезидента до знань і ноу-хау на місцевому ринку, що значно підвищує ймовірність успіху для спільного підприємства. Партнер-резидент зазвичай має відносини з ключовими постачальниками та замовниками, а також володіє знаннями щодо культурних та традиційних звичок. Ці переваги можуть бути особливо важливими для малого та середнього бізнесу, який не має достатнього вільного капіталу, ресурсів або знань, необхідних для реалізації проекту власними силами. Міжнародні спільні підприємства дають змогу партнерам швидко, рентабельно та надійно переміщатися на місцевому ринку з урахуванням репутації партнера-резидента.

Як показують дані статистики, майже 70% усіх створених спільних підприємств не досягають поставлених цілей, для яких вони були створені, тому перед тим як укладати договір про спільне підприємство, потрібно визначитися з мотивами та цілями спільного підприємств, адже в іноземного та національного партнерів вони можуть бути різними.

Спільні підприємства є самостійними учасниками зовнішньоекономічних відносин, і відповідно до ст. 1 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”, визначаються як підприємства, які ґрунтуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів і ризиків.

На сьогодні спільними визначаються лише ті підприємства, які засновані за участю іноземних суб’єктів. Підприємства, створені на основі поєднання майна, яке є власністю різних українських суб’єктів права власності, належать до категорії підприємств, заснованих на змішаній формі власності. Враховуючи класифікацію, надану Господарським кодексом, спільні підприємства можуть бути віднесені до виду підприємств, заснованих на змішаній формі власності, оскільки вони також створюються поєднанням майна різних форм власності. Однак ці поняття не варто ототожнювати, оскільки спільні підприємства становлять особливу групу таких підприємств – серед їх засновників обов’язково має бути іноземний суб’єкт.

У вітчизняній економічній літературі під терміном “спільне підприємство” розуміють одну з форм міжнародного співробітництва, яка є юридично закріпленою угодою між суб’єктами господарювання різних країн про створення самостійної організаційної одиниці, у межах якої партнери домовляються про часткове об’єднання всіх видів ресурсів, спільне виконання певних видів діяльності та пропорційний розподіл прибутку і ризику. СП є найбільш розвиненим видом спільної підприємницької діяльності [3].

Згідно з чинним законодавством України, що регулює механізми організації та функціонування спільних підприємств, до останніх належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до українського законодавства, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція не менш як 20 % статутного капіталу і водночас не менша від суми, еквівалентної певній кількості доларів США, а саме: у разі здійснення інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 100 тис. дол. США; у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 1 млн дол. США, для інших підприємств (організацій) – 500 тис. дол. США [4].

Також варто звернути увагу на те, що законодавство розмежовує спільні підприємства, залежно від розміру участі іноземного капіталу у його статутному фонді. Так, відповідно до ст. 116 Господарського кодексу, підприємство, в статутному фонді якого не менш як 10 % становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

На рис. 1 подано класифікацію СП, що існують на сьогодні.

Під час створення спільного підприємства кожен з партнерів має на меті свої цілі. Українські партнери зацікавлені, передусім, у фінансових ресурсах, використанні нової техніки і технології, управлінського досвіду, комплектуючих і матеріалів, що має сприяти розвитку експортного потенціалу, підвищенню конкурентоспроможності продукції, а також зниженню різного роду ризиків. Своєю чергою, зарубіжні партнери під час створення спільних підприємств дбають лише про свої інтереси, які полягають в освоєнні нових ринків, зниженні витрат виробництва, використанні дешевої робочої сили, одержанні нових технологій тощо. Таким чином, необхідність створення спільних підприємств породжується цілою низкою економічних умов, при цьому у кожного з партнерів є свої мотиви (табл.).

Табл. 1. Стратегії й мотиви створення спільного підприємства

Стратегія Мотиви
Підвищення

ефективності

виробництва

•   скорочення обсягу витрат капіталу при створенні нових потужностей виробництв;

•   підвищення ефективності діючого виробництва маркетингу, збуту продукції;

•   доступ до більш дешевих факторів виробництва;

•   підвищення рентабельності завдяки економному витрачанню ресурсів;

•   використання нової технології й організації праці;

•   спрощення обміну патентами, ліцензіями, ноу-хау.

Розширення

операцій

•   проникнення на новий споживчий ринок;

•   вступ до нової сфери діяльності;

•   придбання нової виробничої бази або нових каналів збуту;

•   розширення і диверсифікація існуючого виробництва шляхом випуску нових товарів, виходу в інші сфери економіки.

Зменшення

ризику

•   отримання додаткової інформації і додаткових інвестицій;

•   розширення можливостей реалізації товарів, послуг завдяки виходу на новий ринок;

•   застосування вже раніше випробуваних методів виробництва, управ­ління реалізацією.

Розвиток завдяки

залученню

інвестицій,

технологій,

кваліфікації

•   отримання додаткових грошових коштів, капіталу;

•   отримання нової технології, ноу-хау;

•   придбання управлінського досвіду;

•   розширення експорту; заміщення імпорту;

•   навчання і підготовка кваліфікованих кадрів;

•   залучення кваліфікованих працівників.

Включення в міжнародний розподіл праці •   робота на основі ліцензій;

•   використання деталей і вузлів зарубіжних виробників;

•   науково-технічне обслуговування.

2. Механізм створення, процеси функціонування та класифікація спільних підприємств

Транснаціональні компанії власною господарською діяльністю підіймають економіку країни, в якій знаходиться її філіал чи спільне підприємство. За оцінками міжнародних експертів, міжнаціональні організації використовують 4% від загальної кількості зайнятого населення в розвинених країнах та 12% від усіх працівників у країнах, що розвиваються. Згідно з даними Європейської Комісії, багатонаціональні корпорації контролюють більше половини міжнародної торгівлі.

Сьогодні кількість головних офісів транснаціональних компаній становить близько 60 тис., при цьому по всьому світу поширюється близько 500 тис. філій. Багато транснаціональних компаній зросли до статусів мегакорпорацій, а їх річний оборот перевищує валовий національний продукт більшості країн. Кількість працівників найбільших транснаціональних компаній складається з декількох сотень тисяч. У 2015 р. General Motors був для 708 тис. працівників роботодавцем, компанія Siemens офіційно найняла 486 тис. осіб, а в компанії Ford Motor нараховувалося 464 тис. працівників.

Переважна більшість транснаціональних корпорацій (багатонаціональні та транснаціональні компанії) займається популяризацією власного бізнесу, вкладаючи прямі іноземні інвестиції в різні країни світу. За рахунок того, що транснаціональні компанії збільшили оборот вкладених інвестицій, вони перетворилися на мегакорпорації та гігантів економічного бізнесу. Метою стратегічного розвитку мегакорпорації є підвищення рентабельності всіх складників та зменшення витрат на всіх етапах виробництва продукції.

У країні, де домінуюче положення займає лише одна велика компанія, це призводить до того, що мегапідприємство перетворюється на монополіста та здійснює вплив на політику та економіку країни. Держава, в якій переважають іноземні компанії, дедалі більше залежить від бізнес-стратегії такої компанії, і тоді дуже важко залишитися незалежними та суверенними. У результаті відбувається поділ світу на багатих та потужних, з одного боку, і бідних і залежних країн – з іншого. Багаті країни все більше зміцнюють свою економічну і політичну владу, а бідні – залишаються країнами, що потребують дотацій та вкладень з-за кордону, як наслідок, економіка підпорядкованих держав дедалі більше залежатиме від країн-інвесторів. З іншого боку, якщо в державі здійснюють господарську діяльність дві або більше однаково потужних компаній, це призведе до стрімкого розвитку її економіки. Основна мета корпорацій полягає у тому, щоб отримувати прибуток за мінімальних витрат, тому під час вибору об’єкта інвестування переважають країни, в яких дешева робоча сила та не потрібно дотримуватися високих екологічних стандартів. Однак велика кількість потужних транснаціональних компаній є небезпечним варіантом для компаній та урядів малих і бідних країн.

Оскільки створення СП передбачає залучення іноземного капіталу, то доцільно розглянути обсяги надходження інвестицій зовнішньоекономічної діяльності в Україну. Так, станом на 1 жовтня 2018 р. інвестовано 56,7 млрд дол. США зі 125 країн. До основних країн-інвесторів належать Кіпр – 33,1 % до загального обсягу інвестицій, Німеччина – 11 %, Нідерланди – 9,7 %, Російська Федерація – 2,8 %, Австрія – 5,7 %, Франція – 3,3 %, Сполучене Королівство – 4,8 %, Швейцарія – 2,3 %, Британські Віргінські острови – 4,3 %.

Якщо аналізувати кількість створених СП за видами діяльності, то найбільше їх створено в таких галузях: торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, переробна промисловість, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, будівництво.

Вищі темпи зростання кількості спільних підприємств спостерігаються у прикордонних регіонах України, зокрема у Львівській обл. Факторами, що сприяють розвитку СП у Львівській обл., є: вигідне географічне положення, високий виробничий потенціал, наявність висококваліфікованих кадрів, бажання підприємців створювати СП. Для Львівщини створення СП є основною формою залучення іноземних інвестицій. Більшість СП Львівської обл. випускають швейні вироби, меблі, взуття, продукти харчування, надають послуги. Наукомістка продукція поки що не знайшла належного місця в діяльності СП.

Прикладом успішного СП довгі роки залишалася компанія Sony- Ericsson, створена на базі японської компанії Sony Corporation з випуску електроніки і шведської телекомунікаційної компанії Ericsson. Метою цього партнерства є випуск стільникових телефонів. Таке формування утворилося з метою об’єднання здібностей Sony у виробництві побутової техніки з лідерськими позиціями Ericsson завдяки передовій технології у сфері зв’язку [9]. Наступним прикладом функціонування СП за кордоном є підприємства-конкуренти в автомобілебудівній галузі, зокрема компанії “Форд” та “Мазда”. їхнє партнерство спрямоване на реалізацію проекту з виробництва автомобілів марок Ford Mustang і Mazda RX, який на сьогодні є досить успішним у світі [10].

Щодо українського досвіду, то СП “Полтавська газонафтова компанія” є успішним українсько-британським інвестиційним проектом у нафтогазовій галузі України. Сфера діяльності та основні проекти компанії полягає у видобутку нафти і газу, пошуку і розвідці нових родовищ, збільшенні видобутку рідких вуглеводнів та розширенні бізнесу. На сьогодні СП ПЕНК є лідером серед недержавних нафтогазовидобувних компаній, дотримуючись у своїй діяльності міжнародних етичних стандартів [11].

Визначення сфери діяльності майбутнього СП передбачає глибоке розуміння можливостей підприємства, потреби в товарах та послугах на світових ринках, знання динаміки цін на сировину і матеріали, що будуть використані в процесі виробництва. Тому враховуючи сьогоднішню економічну ситуацію в Україні, найбільш доцільним створення лізингових СП, які спеціалізуються на орендних операціях, або створення багатогалузевих підприємств за типом концернів (сировина, напівфабрикати, кінцева продукція).

3. Переваги та недоліки створення спільних підприємств

Передумовами формування спільних підприємств є процес інтернаціоналізації виробництва і капіталу, який супроводжується створенням нових форм міжгосподарської взаємозалежності. Усі найбільші бренди товарів у світі є власністю неве-ликої кількості транснаціональних корпорацій. Продо-вольчі товари, засоби для чищення, банки, авіакомпанії, автомобілі, медіакомпанії – все це знаходиться у власності мегакомпаній [9]. Загалом можна виділити 10 мегакорпорацій, які виробляють продукти харчування знаменитих брендів: Pepsico (Pepsi, Tropicana, 7up, Looza, Lays – загалом 44 види всесвітньовідомих товарів), Nestle (KitKat, Nescafe, Nuts, Lion, Maggi, NAN, Beba – 87 видів), CocaCola (Fanta, Sprite, Coca-Cola, Bonaqva, Fuze, Smartwa- ter – 27 видів), Unileven (Calve, Knorr, Lipton, Saladar, Wish-Bone, BiFi, SlimFast – 42 види), Danone (Activia, Actimel – 20 видів), Mars (MandM, Snickers, Twix, Orbit, Skittles, Milky-Way – 41 вид), General-Mills (Kix, Fiber- One, Liberte, Total, Trix – 43 види), Associated British Foods (Burgen, Twinings – 31 вид), Mondelez International (Milka, Jacobs, Oreo, Halls, Picnic – 82 види), Kellogg’s (Eggo, Coun- tryStory – загалом 49 видів всесвітньовідомих товарів).

Сьогодні важливого значення у світовій економіці набуває кооперація, яка здійснюється через спільні форми господарської діяльності.

Створення СП є позитивним явищем, яке характеризує залучення інвестицій, що завжди сприяє зростанню економіки, особливо в умовах кризи

Незважаючи на всі позитивні характеристики СП, існують також і негативні наслідки утворення на території України таких суб’єктів господарювання.

Формування спільних підприємств є віддзеркаленням ефективного розподілу капіталу в умовах інтернаціоналізації економік. Спільні підприємства є однією з рушійних сил міжнародної інтернаціоналізації виробництва, лібералізації міжнародної торгівлі, а в кінцевому підсумку глобалізації світової економіки, а також завдяки розвитку науково-технічної революції стають одним із найважливіших і найбільш домінуючих явищ у міжнародній економіці. Транснаціональні об’єднання підприємств історично є новим етапом у розвитку глобальних підприємств, рушійною силою нової глобальної системи, в якій передбачено вміння домовлятися між материнськими компаніями для майбутнього успіху їхнього спільного підприємства. Як і в кожному економічному явищі, можна виділити як позитивні, так і негативні моменти створення альянсів міжнародних підприємств. Окрім того, зацікавленість у створенні спільного підприємства, а також виділення мотивів та причин таких об’єднань у кожної материнської компанії є власними. У процесі діяльності спільного підприємства мотиви можуть змінюватися, тому дуже важливо, щоб керівники материнських компаній уміли вести переговори та врегульовувати спірні питання. За відсутності даних умінь спільне підприємство не досягає поставлених цілей та закінчується невдачею. Україні як країні з перехідною економікою потрібно активізувати та поліпшити економічний клімат для створення міжнародних спільних підприємств, поліпшити законодавчу базу з питань чесної конкуренції, щоб транснаціональні компанії не мали змоги впливати на політику та законодавчі рішення уряду нашої країни. 

Висновки

Проаналізувавши тенденцію щодо створення спільних підприємств в Україні, можна стверджувати, що обсяг іноземних інвестиції, вкладених в економіку України, залишається незначним, оскільки на сьогодні відсутні надійні інструменти захисту інвесторів від можливості втрати частини інвестицій, відбуваються постійні зміни в законодавстві, що перешкоджає залученню інвестицій до національної економіки, потенційні інвестори мало проінформовані щодо можливостей інвестування, існують певні труднощі в отриманні кредитів зі сторони іноземних суб’єктів інвестування, процедура юридичного оформлення СП недосконала, система податків є зависокою і неприйнятною для інвесторів, не приділяється достатня увага питанням політичного та страхового ризиків.

Таким чином, підприємства з іноземним капіталом є прогресивною фор-мою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці України. Вони, як форма міжнародного співробітництва, мають вагомий вплив на інтеграційні процеси у світову систему господарювання. Тому доцільно проводити подальші дослідження у напрямі окреслення перспективних напрямів активізації діяльності СП в Україні.

У подальшому потрібно досліджувати такі питання, як стимулювання державою створення власних транснаціональних компаній, урегулювання законодавства щодо виводу фінансових активів спільних підприємств з України та виявлення економічно ефективних напрямів діяльності спільних підприємств у нашій державі. 

Список використаної літератури

  1. Іванченко К.І. Особливості розвитку спільних підприємств в Україні. Регіональні перспективи. 2000. № 1(8). С. 80-82.
  2. Евтеев В.Л. Региональная внешнеэкономическая деятельность. Ростовская область во внешнеэкономических связях: состояние, проблемы, тенденции развития: монография. Ростов-на-Дону. 2003. 512 с.
  3. Александрова В. Спільне підприємництво як форма трансферу технологій. Вісник національної академії наук України. 2007. № 12. С. 24.
  4. Кахович О.О., Кахович Ю.О. Мотиви створення спільних підприємств як одного із видів зовнішньоекономічної діяльності. Інвестиції: практика та досвід. 2012. ЦЯЬ: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/bitstream/.
  5. Савицька О.П., Дюс Х.М. Проблеми та тенденції розвитку спільних підприємств України. Науковий вісник НЛТУ України. 2014. Вип. 24.1. С. 284-290. URL: http://nltu.edu.ua/nv/Archive/2014/24_1/284_SAw.pdf.
  6. Вересюк С.М., Михайловська О.В. Міжнародні спільні підприємства як передумова розвитку вітчизняної економіки. URL: http://nltu.edu.ua/nv/Archive/2014/24_1/284_SAw.pdfhttp://www.rusnauka.com/28_PRNT_2011/2_94839.doc.htm.
  7. Дропа Я.Б., Петрів Н.Б. Підприємства з іноземними інвестиціями як форма залучення іноземного капіталу в Україну. Молодий вчений. 2015. № 8(23). С. 48-53. ЦЯЬ: http://molodyvcheny.m.ua/Шes/joumal/2015/8.
  8. Білий М.М. Роль спільних підприємств у залученні інвестицій в умовах глобалізації економіки. Вісник ОНУ ім. І.І. Мечникова. 2014. Т. 19. Вип. 2/5. С. 102-105. ЦЯЬ: http://visnyk-onu.od.ua/journal/2014_19_2_5/25.pdf.